Електромонтажні матеріали

Електромонтажні матеріали — це проводи, вимикачі, запо­біжники, ізоляційні трубки і втулки, ролики, розетки, патрони для ламп і т. п. Виготовляють їх з міді, сталі, латуні та електроізо­ляційних матеріалів — ебоніту, гуми, фарфору, слюди та ін.

Ебоніт — тверда рогова гума чорного кольору. Він дуже міц­ний, теплостійкий. Одержують його при вулканізації гумової су­міші. З ебоніту роблять втулки, фасонні деталі, трубки. Ебоніт застосовують для виготовлення банок для акумуляторів, бо він кислотостійкий. В установках слабого струму він використовується як електроізоляційний матеріал.

Гума в комбінації з бавовняним обплетенням є найпридатнішим матеріалом для ізоляції електричних проводів, а також для виготовлення прокладок. Вона пружна і еластична, не втрачає ізоляцій­них властивостей від вологи. При нагріванні до 60—70° гума втрачає свою еластичність, зсихається і тріскається.

Прогумовану стрічку виготовляють, наносячи на смужки ба­вовняної тканини шар гумової суміші. Після просочення розчин­ник (бензин) видаляють за допомогою нагрівання. Прогумовану стрічку змотують в рулон, і в такому вигляді вона надходить у продаж.

Фарфор виробляють із суміші каоліну, польового шпату і кварцю. Цю суміш пресують. Фарфор дуже твердий, має високі електро­ізоляційні властивості. Ролики, втулки і трубки з фарфору засто­совують для ізоляції деталей освітлювальних та силових сіток. Не­доліком фарфорових ізоляторів є їх крихкість.

Слюда мінерал кристалічної тонкошарової будови. Має ви­сокі електроізоляційні якості. Температура плавлення слюди — близько 1200°. Широко застосовується в електротехнічній проми­словості.

При температурі вище 500° електроізоляційні властивості слюди знижуються, вона робиться крихкою.

Для теплової та звукової ізоляції застосовують азбест, пробку, шерстяну повсть.

Азбест — волокнистий мінерал (гірський льон). Волокна його дуже гнучкі, еластичні. Азбест витримує високу температуру (тем­пература плавлення його 1500°). З довгих волокон азбесту виго­товляють шнури і тканини, з коротких — азбестовий картон. Зви­чайно азбест просочують бітумом.

Азбест застосовують як теплостійку ізоляцію у вигляді стрічок, картону та ін. Він використовується як жаростійкий прокладочний і ущільнювальний матеріал у фланцевих з’єднаннях, в сальниках трубопроводів і як наповнювач пластичних мас.

Прокладочні, ущільнювальні та набивні матеріали

Щоб запобігти просочуванню рідин і газів у місцях з’єднання деталей і труб, застосовують прокладочні матеріали.

В машинобудуванні застосовують такі прокладочні, ущільню­вальні та набивні матеріали:

Фібра листова — паперова (ганчір’яна) маса, просочена міцним розчином хлористого цинку і потім спресована. Виготовляється у вигляді листів, прутків і трубок. Недоліком фібри є її гігроскопіч­ність. Під впливом води і бензину вона набухає, при висиханні жо­лобиться і дає усадку. Тому фіброві прокладки часто замінюють паранітовими.

Параніт — листовий прокладочний матеріал, виготовлений з азбесту, каучуку і наповнювачів. Прокладки з параніту сприяють ущільненню місць з’єднання металевих поверхень. Вони стійкі проти дії бензину та масла.

Клінгерит виготовляється з суміші азбесту, графіту, сурику, окису заліза і каучуку. Клінгеритові прокладки стійкі при темпе­ратурі до 185° і тиску до 12 атм. Застосовують їх для герметичності з’єднань зливних патрубків та ін. Перед тим як укладати проклад­ки, їх змащують маслом з обох боків. Під впливом високої темпера­тури вони стають міцними і еластичними, легко прогинаються і щільно прилягають до з’єднуваних поверхень.

Мідноазбестові прокладки виготовляють з азбестового картону, з обох боків обкладеного фольгою із червоної міді. Ці прокладки стійкі проти високих температур. Вони застосовуються в двигунах внутрішнього згоряння.

Шкіряні прокладки виготовляють з технічної шкіри. Вони є хорошим прокладочиим матеріалом в бензинових і масляних кранах.

Гумові прокладки виготовляють у вигляді листів, кілець, нако­нечників. їх ставлять в місцях з’єднань, де може протікати вода. В тих місцях, де температура може перевищити 100°, а також в з’єднаннях бензо- і маслопроводів, гумові прокладки не ставлять.

Пробкові прокладки виготовляють з роздрібненої пробки за до­помогою пресування. Вони використовуються для ущільнення місць з’єднань. Щоб запобігти викришуванню прокладок, їх обклеюють картоном.

Паперові і картонні прокладки роблять з цупкого, досить тов­стого паперу чи картону. Щоб досягти непроникності в місцях з’єднань, паперові чи картонні прокладки перед укладанням зма­щують маслом з обох боків. їх застосовують при з’єднанні цилінд­рів двигунів з картером та іншими великими поверхнями, які не зазнають дії високої температури.

Повсть застосовують для затримки масел в сальниках, для ви­готовлення ізоляційних прокладок між металевими поверхнями, для ущільнення валів і півосей, що виходять з масляних резервуа­рів підшипників, коробок швидкостей і т. п. Як ущільнювальний матеріал застосовується щільна біла повсть з кролячої шерсті, так званий фетр.

Клоччя і прядиво служать прокладочиим матеріалом при з’єд­нанні труб. Просочені салом прядиво і клоччя служать також як матеріали для набивання сальників.

Абразивні матеріали

Абразивні матеріали—це тверді, кристальні, зернисті або по­рошкоподібні матеріали, що застосовуються для обробки і шліфу­вання металевих поверхень. Абразивні матеріали застосовують також для заточування різальних інструментів.

Є абразиви штучні (карборунд, електрокорунд) і природні (алмаз, наждак і корунд, кварц, пемза, трепел).

Карборунд—карбід кремнію. Твердість його близька до твер­дості алмаза. Карборунд буває зелений (більш твердий) і чорний. Він стійкий до дії кислот.

Електрокорунд — штучний корунд сірокоричневого або білого кольору. Містить велику кількість окису алюмінію. Дуже твердий, але мало міцний і тому не придатний для грубого шліфування.

Алмаз — мінерал, кристалічний вуглець. Непрозорі його різ­новиди застосовують як абразиви.

Наждак — гірська порода, що складається з корунду, окису заліза і кремнезему. В подрібненому вигляді має чорний і чорно- сірий колір. Твердість його нижча, ніж твердість карборунду.

Корунд — кристалічний окис алюмінію. З нього виготовляють точильні круги, порошки для шліфування.

В слюсарних роботах застосовують порошкоподібні абразивні матеріали, наклеєні на папір або полотно (наждачні полотно і шкур­ка) (додаток, табл. 12).

Твердість шліфувальних кругів, брусків та інших інструмен­тів прийнято позначати за такою шкалою (ГОСТ 3751—47):

Твердість абразивного інструмента

М — м’який………………………………………………………………. МІ, М2, М3

СМ — середньом’який………………………………………………. СМ1, СМ2

С — середній…………………………………………………………….. СІ, С2

СТ — сёредньотвердий …………………………………………….. СТ1, СТ2 і СТЗ

Т — твердий……………………………………………………………… ТІ, Т2

ВТ — дуже твердий…………………………………………………… ВТ1, ВТ2

ЧТ— надзвичайно твердий ………………………………………. ЧТ1, ЧТ2

Цифри 1,2,3 праворуч від буквеного позначення характеризують твердість в порядку її зростання. Правильний вибір абразивного матеріалу в значній мірі визначає успіх-роботи при шліфуванні. Шліфувальний круг або брусок вибирають в залежності від власти­востей матеріалу, що підлягає обробці. Чим вище і точніше має бути оброблена поверхня виробу, тим дрібніша повинна бути зер­нистість застосовуваного при обробці абразивного матеріалу.

Абразивні круги з крупними зернами застосовують для грубих обдирочних робіт, для шліфування більшості деталей і заточування інструментів застосовують круги з середнім розміром зерен. Абразив­ні круги, що мають дрібні зерна, застосовують для доводочних робіт, коли потрібно одержати вищий клас чистоти поверхні виробу.

Майже в усіх випадках обробки деталей твердість абразивних інструментів застосовують в інтервалі від М2 до СТЗ, і тільки для шліфування шарикопідшипників застосовують круги групи ЧТ.

Керамічні круги дуже пористі, добре вбирають у себе воду при мокрому шліфуванні і допускають велику колову швидкість обер­тання. Недоліком керамічних кругів є їх крихкість.

Силікатні круги застосовують здебільшого для видалення не­великої кількості матеріалу; вони мало нагрівають шліфовані вироби. Силікатні круги допускають порівняно невелику колову швидкість, тому що з них легко виламуються зерна.

Вулканітові круги бувають незначної ширини, мають велику пружність, допускають значну колову швидкість.

На кожному шліфувальному крузі мають бути позначені зер­нистість (розмір зерна), твердість і допустима максимальна колова швидкість обертання.

Запитання для повторення

  1. Які ви знаєте електромонтажні матеріали та для чого їх засто­совують?
  2. Яке призначення ущільнювальних та прокладочних матеріалів?
  3. Які матеріали застосовують для затримки масел у підшипниках?
  4. Для чого застосовують абразивний матеріал?
  5. Які види абразивних матеріалів ви знаєте?
  6. Як підбирають абразивні круги за твердістю?