Ремонт магнето

Агрегати і прилади електрообладнання ремонтують у спеціалізо­ваних цехах, оснащених устаткуванням для виконання всіх ремонт­них операцій. У майстернях загального призначення організовують окремі робочі місця, оснащені набором інструменту і пристроїв для виконання розбірно-складальних робіт, нескладних операцій по від­новленню та заміні окремих деталей, а також для контролю і випро­бування агрегатів електрообладнання.

Для проведення розбірно-складальних робіт обладнують спеціаль­ні верстаки (рис. 102), а контрольно-випробувальні операції викону­ють на спеціальних стендах типу КИ-968, 3-205, 3-211 тощо.

Верстак для ремонту електрообладнання

Верстак для ремонту електрообладнання

Основні дефекти магнето

Найпоширеніші магнето, встановлюва­ні на пускових двигунах ПД-10У і П-350, — одноіскрові М124Б1 лівого обертання з автоматом випередження і М124-А1 пра­вого обертання з жорсткою півмуфтою.

У магнето бувають такі де­фекти:

  • відсутність або перебої в іскроутворенні;
  • спрацювання саль­ників і підшипників кочення;
  • спрацювання й пригоряння контактів;
  • несправність обмоток трансформатора та конденсатора;
  • спрацювання і пошкодження інших деталей.

Потребу в ремонті магнето виявляють при огляді і частковому розбиранні.

Відновлення деталей і збірних одиниць

Магнето, призначене для ремонту, розбирають у лещатах або на поворотному столі. Окремі збірні одиниці дефектують і усувають у них несправності без пов­ного розбирання.

Корпус магнето може мати пошкоджені різьбу в отворах і полюс­ні башмаки, спрацьовані посадочні місця під підшипники, на полюс­них башмаках корозію.

Різьбу в отворах конуса відновлюють нарізуванням різьби збіль­шеного розміру або за допомогою різьбових вставок. Іноді, якщо можна, різьбові отвори поглиблюють і нарізують різьбу нормального розміру під видовжені болти.

Задирки і корозію на полюсних башмачках зачищають шліфувальною шкуркою або ша­бером. У спрацьованих гніздах під підшипни­ки замінюють пресшпанові прокладки.

Корпус магнето вибраковують при наявно­сті зломів, тріщин і відколів.

Кришка магнето може мати такі дефекти:

  • спрацювання контактів;
  • тріщини і зломи.

Спра­цьовані контакти зачищають, а при спрацюван­ні їх до товщини менш як 0,5 мм або у випадку місцевого підгоряння замінюють. Зачищені або нові контакти повинні бути паралельні між собою, а пружина рухомого контакта повинна ут­ворювати зусилля 5…7 Н у момент розриву контактів.Зусилля вимі­рюють ручним динамометром.

Кришки з тріщинами і зломами вибраковують.

Муфта випередження запалювання

У процесі експлуатації спра­цьовуються шпонкова канавка у втулці, пази у веденій і захисній пластинках та повідку, штифти тягарців, послаблюються або лама­ються пружини тягарців. У жорстких муфтах (півмуфтах) спрацьо­вується шпонкова канавка і згинаються повідки. Спрацьовані деталі замінюють новими. Шпонкову канавку відновлюють обжилюванням під збільшену шпонку. Погнуті повідки виправляють молотком у ле­щатах.

Трансформатор перевіряють, чи немає обриву або замикання об­моток, вимірюючи їх опір омметром. Несправний трансформатор за­мінюють.

Ротор магнето може мати такі дефекти:

  • розмагніченість;
  • пошко­дження поверхні полюсних наконечників;
  • спрацювання посадочних місць під підшипники та під кулачок;
  • спрацювання або пошкоджен­ня різьби, шпонкової канавки і прогин.

Ступінь намагніченості ротора перевіряють магнітоміром типу МД-4 у корпусі магнето. Прилад І (рис. 103) встановлюють на до­даткові магнітопроводи 2, а ротор 4 повертають у корпусі магнето на 90° від нейтрального положення. Намагніченість ротора повинна становити не менш як 220 мкВб. При потребі ротор підмагнічують на спеціальному намагнічувальному апараті.

Вимірювання ступеня намагніченості ротора магнето магнітоміром

Вимірювання ступеня намагніченості ротора магнето магнітоміром

Якщо апарат живиться від мережі постійного струму або акуму­ляторної батареї, то для намагнічування ротора достатньо двох-трьох включень апарата в мережу не більш як на 2 с.

Посадочні місця під підшипники і кулачок відновлюють накату­ванням із наступним шліфуванням. Відновлювати їх можна також електромеханічною обробкою або нарощуванням полімерними мате­ріалами. Задирки і пошкодження шліфованої поверхні полюсних наконечників зачищають шкуркою. Перед цим ротор розмагнічують, а потім, очистивши від ошурок і стружки, знову намагнічують.

Складання і випробування магнето

При складанні магнето особ­ливу увагу звертають на те, щоб правильно встановити ротор. Зазор між ротором і полюсними башмаками повинен бути в межах 0,10…0,15 мм. Цей зазор перевіряють стрічковим щупом. Осьовий за­зор ротора не більш як 0,10 мм (від руки не відчувається) регулю­ють за допомогою прокладок, які підкладають під внутрішні кільця шарикопідшипників ротора. Туге обертання або заїдання ротора (при прокручуванні його від руки) не допускається. Зазор між контактами повинен становити 0,25…0,75 мм. Кут повороту ротора від нейтраль­ного положення на 8… 10° відповідає початку розмикання контактів.

Складене магнето обкатують протягом 15 хв на контрольно-випробувальному стенді, а потім випробовують на іскроутворення і стан високовольтної ізоляції. При частоті обертання ротора від 200 до 4500 об/хв магнето повинно забезпечувати безперебійне іскроутворен­ня на трьохелектродному розряднику стенда з повітряним зазором 7 мм.

Високовольтну ізоляцію випробовують при частоті обертання ро­тора 2500…3000 об/хв і зазорі в розряднику, збільшеному до 9 мм. Перебої в іскроутворенні протягом 1 хв не допускаються.

Якщо магнето обладнане пусковим прискорювачем або муфтою випередження, то на стенді перевіряють і їхню роботу.

Ремонт генераторів і стартерів

На тракторах і автомобілях широко використовують ге­нератори змінного струму типів Г-275, Г-304 і Г-250 різних модифі­кацій, але ще досить часто використовують і генератори постійного струму типів Г-214-А1, Г-130 та ін.

Генератори і стартери перед ремонтом перевіряють і випробову­ють на контрольно-випробувальних стендах. Послідовність випробу­вання і технічні вимоги до і після ремонту однакові.

Основні дефекти генераторів і стартерів: спрацювання підшип­ників кочення або втулок роторів і якорів, пошкодження ізоляції, обриви або розпаювання проводів, замикання проводів між собою і на масу, спрацювання і пошкодження щіток, якорів і кришок.

Генератори і стартери, визначені для ремонту, після зовнішнього очищення їх розбирають на поворотному столі (рис. 104). Розібрані деталі і збірні одиниці з проводами й обмотками протирають ганчір­кою, змоченою в бензині, продувають стиснутим повітрям і сушать у шафі при температурі не більш як 100°С. Інші деталі промивають у гарячих розчинах миючих препаратів або в гасі. Потім деталі дефектують.

Розбирання генератора на поворотному столі

Розбирання генератора на поворотному столі

Ремонт роторів та якорів

Ротори та якорі генераторів і стартерів мають свої конструктивні особливості, тому в процесі експлуатації в них з’являються дещо різні дефекти.

Ротори генераторів змінного струму мають такі дефекти:

  • втрата магнітних властивостей; задирки і тріщини магнето;
  • спрацювання посадочних місць під підшипниками;
  • спрацювання або пошкодження різьби та шпонкової канавки під шків;
  • вигин ротора.

Ротор вибрако­вують при наявності тріщин та відколів магніту площею більш як 1 см2.

Ступінь намагніченості магніту ротора визначають магнітоміром типу МД-4. На­магніченість повинна становити не менш як 220 мкВб, при потребі ротор підмагнічують на спеціальному приладі.

Посадочні місця під підшипники від­новлюють накатуванням, електромеханіч­ною обробкою, хромуванням або наста­люванням і шліфують під нормальний розмір.

Задирки і пошкодження магніту ро­тора зачищають шкуркою до видалення слідів спрацювань. Перед зачищенням ро­тор рекомендується розмагнітити, а після ретельного очищення його від ошурок знову намагнітити.

Вигин ліквідують холодною правкою на ручному пресі, спрацьовану різьбу наплавляють і нарізують нову нормального розміру. Шпонкову канав­ку зачищають на збільшений розмір шпонки.

Якорі генераторів постійного струму і стартерів мають такі де­фекти:

  • задирки і зсув пластин заліза;
  • спрацювання посадочних місць під підшипники;
  • спрацювання різьби і шпонкової канавки;
  • вигин вала якоря;
  • пошкодження ізоляції і міжвиткове замикання проводів обмоток або замикання на масу;
  • спрацювання й обгоряння пластин колектора.

Якір вибраковують, якщо колектор, спрацьований до діаметра, що виходить за межі допустимого при наявності злому, аварійного ви­гину або тріщин вала.

Задирки пакетів пластин, спрацювання посадочних місць під під­шипники, різьби, шпонкової канавки і вигин вала якоря усувають так, як і аналогічні дефекти ротора генератора змінного струму.

Порушення ізоляції і замикання проводів обмоток якоря виявля­ють на спеціальних індукційних апаратах. Для цього якір 2 (рис. 105) вкладають на призму осердя апарата 3 і включають апа­рат у межах змінного струму напругою 127 або 220 В. Якщо зами­кання немає, то в секціях обмотки струму не буде.

Визначення міжвиткового замикання в обмотці якоря

Визначення міжвиткового замикання в обмотці якоря

При замиканні між витками в одній секції виникає струм, який намагнічуватиме зубці паза заліза якоря, і тонка стальна пластин­ка 1, що почергово накладається на кожну секцію, вібруватиме над секцією з міжвитковим замиканням. Замикання витків обмотки мож­на виявляти також і портативним дефектоскопом.

Обрив проводу обмотки виявляють за допомогою індукційного апарата. Якір 3 (рис. 106) вкладають на призму осердя 1 і включають струм. Під дією магнітного потоку 2 у секціях обмоток якоря інду­кується струм, який визначають міліамперметром 6, приєднаним щу­пами до двох суміжних пластин 5 колектора випробовуваної сек­ції 4. Повертаючи якір, перевіряють усі секції. Якщо стрілка міліамперметра не відхилилась, то в даній секції є обрив проводу обмотки.

Замикання обмотки на масу виявляють за допомогою контрольної лампи. Для цього один щуп проводу контрольної лампи приєднують до вала якоря або заліза осердя, другий — почергово то до однієї, то до другої пластини колектора. Загоряння лампи показує місця замикання обмотки на масу.

При міжвитковому замиканні або обриві проводу всередині об­мотки її замінюють новою. Заміна обмотки якоря — операція досить складна, тут потрібні відповідні знання, навики і спеціальне облад­нання, тому, як правило, якорі перемотують на спеціалізованих під­приємствах. Обриви обмотки у місцях припаювання до колекторних пластин або замикання в цьому місці усувають без перемотування.

Обмотку якоря стартера 3 голого шинного проводу ремонтують тільки при зруйнованій ізоляції і також на спеціалізованих підприєм­ствах.

Спрацьовану і пошкоджену поверхню колектора проточують і шлі­фують скляною шкуркою до видалення слідів спрацювань. Після цьо­го ручною ножівкою 2 (рис. 107) прорізують міканіт (пресовану слюду) 4 між пластинами колектора якоря на глибину 0,8…1,0 мм.

Прорізування міканіту між пластинами колектора якоря

Прорізування міканіту між пластинами колектора якоря

Ремонт корпусів генераторів і стартерів

Корпуси можуть мати такі основні дефекти:

  • задирки і забоїни на посадочних місцях кри­шок та на поверхнях полюсних наконечників;
  • зрив і пошкодження різьби та шліців гвинтів кріплення полюсних наконечників;
  • порушен­ня ізоляції і замикання проводів обмоток;
  • обриви вивідних наконеч­ників й обрив у з’єднаннях обмоток.

Забоїни і задирки на посадочних місцях кришок усувають обпи­люванням напилком і зачищають шкуркою. Щоб ліквідувати по­шкодження на полюсних наконечниках, корпус розбирають; знімають клеми і, застосовуючи прес-викрутку, викручують гвинти кріплення полюсних наконечників. Зняті наконечни-‘ ки мітять по місцях встановлення їх. Пошкоджену поверхню наконечників за­чищають шкуркою і ретельно видаляють ошурки й стружку. При значному і не­рівномірному спрацюванні поверхонь їх встановлюють у корпус (без обмоток) і проточують на токарному верстаті до ви­далення слідів спрацювань або пошкод­ження. Одночасно перевіряють зняті об­мотки (котушки) збудження на міжвиткове замикання на індукційному приладі і на обрив контрольною лам­пою від джерела змінного струму напругою 220 В.

Міжвиткове замикання в обмотках збудження можна перевірити, не знімаючи їх із корпуса, за допомогою омметра. Омічний опір обмоток повинен відповідати технічним умовам на відремонтований генератор. Замикання обмоток на масу (на корпус) виявляють кон­трольною лампою. Ізоляцію проводів обмоток вважають справною, якщо лампочка не загоряється.

Пошкоджену різьбу відновлюють нарізуванням різьби збільшено­го розміру або за допомогою різьбових вставок.

Обриви з’єднань між обмотками збудження або обриви вивідних наконечників усувають припаюванням, не знімаючи їх з корпуса.

Обмотки збудження з міжвитковим замиканням і внутрішніми обривами не ремонтують, а замінюють новими.

Ремонт кришок генераторів і стартерів полягає в усуненні таких дефектів, як спрацювання підшипників або мідно-графітових втулок; ослаблення кріплень щіткотримачів, ослаблення або поломки пру­жин і стирання щіток.

Спрацьовані підшипники і втулки замінюють новими. Втулки пе­ред запресовуванням добре висушують, а потім просочують машин­ним маслом, нагрітим до температури 180…200°С (протягом 2 год).

Ослаблені заклепки щіткотримачів підтягують або замінюють но­вими. Пружність пружин перевіряють ручним динамометром. Пола­мані пружини і ті, що втратили пружність, замінюють новими. Щітки, стерті до вибраковочної висоти, також замінюють новими.

Складання та випробування генераторів і стартерів включають такі операції.

Складання корпуса. Стежать за правильністю встановлення обмо­ток збудження, полярність їх перевіряють компасом — вона повинна чергуватися. Полюсні наконечники ставлять по мітках на попередні місця і гвинти кріплення їх закручують за допомогою прес-викрутки або на гвинтовому пресі. Якщо поверхня якоря або полюсних нако­нечників була проточена, то під наконечники підкладають стальні прокладки, щоб забезпечити зазор 0,35…0,40 мм між якорем і нако­нечником.

У складеному генераторі або стартері якір повинен вільно повер­татися від руки без відчутного радіального зазора. Осьове переміщен­ня ротора і якоря в генераторах допускається не більш як 0,2 мм. Зачіплювання якоря за поверхню полюсних наконечників не допускаються. Щітки повинні вільно переміщуватися у напрямних щіткотрима­чах, притискатися пружинами із зусиллям, яке відповідає технічним вимогам, і прилягати до колектора не менш як на 80% робочої площі.

Нові щітки і ті, що погано прилягають, притирають до колектора якоря складною шкуркою. Биття шківа не повинно перевищувати 0,3 мм у радіальному напрямі і 0,5 мм в осьовому.

Відремонтовані генератори і стартери обкатують і випробовують на спеціальних стендах типу КИ-968, Э-211 тощо, які дають змогу плавно змінювати частоту обертання ротора або якоря в потрібних межах та вимірювати напругу, струм і частоту обертання.

Обкатка генератора

Ця операція триває 5… 10 хв при частоті обер­тання ротора або якоря 1500…2000 об/хв і при навантаженні, яке ста­новить 50% нормального, потім 15…25 хв при частоті обертання до 3000 об/хв із навантаженням, близьким до номінального.

Випробовують генератори, щоб виявити їх несправності і надійність у роботі. При цьому перевіряють міцність ізоляції відносно корпуса, інтенсивність іскріння щіток генераторів постійного струму і випро­бовують генератори в режимі електродвигуна та в режимі генератора.

Міцність ізоляції перевіряють контрольною лампою протягом одні­єї хвилини при напрузі змінного струму 220 В.

При випробовуванні в режимі двигуна на холостому ходу генератор живиться від акумуляторної батареї. Через 3…5 хв роботи вимірюють силу струму, що споживає генератор, і частоту обертання ротора або якоря — вони повинні бути у межах, допустимих технічними вимога­ми для генератора даної марки. Наприклад, для більшості генерато­рів постійного струму споживаний струм повинен становити 5…6 А. Підвищене споживання струму є причиною таких дефектів: перекіс або зачіплювання якорем (ротором) за поверхню полюсних наконечни­ків, поганий контакт або обрив у колі обмоток збудження.

Випробовування в режимі генератора проводять без навантаження і під навантаженням. При цьому напруга повинна становити 12,5 В. У генераторах змінного струму з випрямлячем цю напругу вимірюють на клемах випрямляча. Потім, під час випробовування генератора по­стійного струму, підвищують частоту обертання якоря до 3200… 3500 об/хв і при нормальному навантаженні спостерігають за іскрін­ням щіток. У цьому разі перевіряють щільність прилягання щіток до колектора якоря і зусилля притискних пружин. Іскріння не допуска­ється.

Після випробовування роботу генератора перевіряють при повному навантаженні протягом 1…3 хв на підвищеній частоті обертання, вста­новленій технічними вимогами. Для генераторів Г-214-А1 і Г-130 підвищена частота обертання якоря відповідно дорівнює 5000 і 7000 об/хв, для генераторів Г-304 усіх модифікацій вона становить 5100 об/хв і для генераторів Г-250— 10 000 об/хв. При цих умовах не допускаються відхилення від нормальної роботи генератора.

На закінчення в генераторах змінного струму перевіряють (вибір­ково) температуру нагріву. Після 3 год безперервної роботи генера­тора при номінальному навантаженні температура корпуса і кришок повинна становити не вище 70°С. Перевіряють усі генератори, обмот­ки збудження яких під час ремонту замінили.

Випробування стартерів

Стартери випробовують на безвідказність роботи механізму включення, на частоту обертання якоря і безшум­ність роботи на холостому ходу.

При випробуванні на холостому ходу стартер підключають до акумуляторної батареї і через 30 с після включення стартера вимі­рюють споживаний струм та частоту обертання якоря. Підвищений струм і знижена частота обертання якоря вказують на заїдання або нерівномірний зазор між якорем та полюсними наконечниками, ко­ротке замикання в електричному колі стартера або на неправильне встановлення щіток (позитивні поставлено на місце негативних). Стартер повинен працювати безшумно, а механізм включення — діяти безвідказно. Вибірково стартери перевіряють на максимальну силу струму і крутний момент. При повному гальмуванні якоря вони повинні відповідати технічним умовам.

Ремонт акумуляторних батарей

Перевірка і розбирання батарей.

Характерні несправності акуму­ляторних батарей:

  • прискорене саморозряджання;
  • руйнування сепара­торів;
  • жолоблення;
  • коротке замикання;
  • сульфатація і руйнування пластин;
  • обломи контактних наконечників;
  • тріщини й відколи в ба­ках і кришках:
  • здимання, відшарування та пошкодження заливної мастики.

Акумуляторні батареї, які надійшли в ремонт, очищають від за­бруднень і оглядають. Якщо є тріщини в кришках і баках, здимання й відшарування мастики, то батареї розбирають і ремонтують. Коли цих дефектів немає, вимірюють ступінь розрядження батарей, рівень і густину електроліту.

Рівень електроліту вимірюють скляною трубкою. Для цього опу­скають один кінець трубки в отвір кришки до упору, щільно закрива­ють верхній кінець пальцем руки і трубку виймають. Висота електролі­ту в трубці вказує на його рівень над пластинами батареї — він пови­нен бути у межах 10…15 мм. Густину електроліту замірюють денсимет­ром. Опустивши ебонітовий наконечник 4 (рис. 108) в отвір кришки акумулятора, набирають за допомогою гумової гру­ші 1 електроліт у скляну трубку 3 до спливання ареометра 2 і по його шкалі та меніску визначають густину електроліту. Потім навантажувальною вилкою НИИАТ ЛЭ-2 (рис. 109) ви­значають ступінь розрядження кожного акумулятора батареї. Для цього контактні ніжки 2 і 3 вилки щільно притискують до виводів одного акумулятора не більш як на 5 с і по вольт­метру 1 відмічають напругу.

Денсиметр для перевірки густини електроліту в акумуляторах

Денсиметр для перевірки густини електроліту в акумуляторах

При густині електроліту нижче 1,2 г/см3 або при розряд­жанні хоча б одного акумулятора до напруги нижче 1,4 В батарею розбирають і ремонтують. Якщо напруга в батареї становить більш як 1,4 В, батарею піддають контрольній за­рядці. Коли акумулятори погано приймають заряд, тобто коли швидко спадає напруга після заряджання, або напруга одного з аку­муляторів становить менш як 1,6 В, то де вказує на сульфатацію, коротке замикання або випадання активної маси пластин. Таку ба­тарею також треба розібрати й відремонтувати.

Перед розбиранням несправну але заряджену акумуляторну ба­тарею розряджають струмом, який становить 0,1 номінальної ємності, до напруги 1,7 В. Розрядка потрібна для того, щоб не допустити швидкого руйнування негативно заряджених пластин. Потім зливають електроліт (його не можна використовувати повторно).

Міжелементні з’єднання при розбиранні батарей знімають спеці­альним трубчастим свердлом (рис. 110). Мастику видаляють мастико-видалячем з електричним підігрівом до температури 180…200°С або застосовують спеціальний ковпак, за допомогою якого мастику піді­грівають електричним способом і видаляють її дерев’яною лопаткою. Нагрівати мастику паяльною лампою забороняється.

Навантажувальна вилка та трубчасте свердло

Навантажувальна вилка та трубчасте свердло

За допомогою знімача знімають кришки акумуляторів і спеціаль­ними захватами виймають блоки пластин. Блоки роз’єднують на пів- блоки позитивних та негативних пластин, видаляють сепаратори і очи­щають пластини від решток зруйнованих сепараторів.

Пластини з координованою або зруйнованою решіткою, здутою та осілою активною масою, а також із значною крупнозернистою сульфатацією вибраковують. Півблоки пластин, які придатні для ремонту і які не підлягають ремонту, промивають протягом 1…2 год проточ­ною водою у ванні з кислотостійкого матеріалу.

Баки очищають, ретельно промивають і перевіряють на герметич­ність.

Відновлення деталей і складання акумуляторних батарей

Кришки і баки з тріщинами або зломами, як правило, вибраковують. Можна відновлювати незначні тріщини клеями на епоксидній основі або кар- бінольним з добавлянням 2%-ної азотної кислоти. Перед закриванням тріщини кінці її засвердлюють, а з кромок знімають фаски.

Пожолоблені пластини випрямляють під пресом, розміщуючи їх між двома дошками або металевими пластинами. Обломані вушка наплавляють у спеціальному шаблоні 3 (рис. 111) електрозварюван­ням вугільним електродом 1 і свинцевим прутком 2.

Наплавлювання вушок пластин електрозварюванням

Наплавлювання вушок пластин електрозварюванням

Сепаратори з міпора та міпласта без тріщин і пошкоджень вико­ристовують повторно. Сепаратори з дерева і скловолокна вибра­ковують.

Вивідні штирі, баретки і міжелементні з’єднання виготовляють відливанням у розбірних формах — кокілях з матеріалу вибракуваних деталей. Складати акумуляторні батареї починають з півблоків плас­тин на спеціальному пристрої. Півблоки вставляють один в одного так, щоб кожна позитивна пластина була між двома негативними. Се­паратори, починаючи від середини блока, вставляють ребристою стороною до позитивної пластини. Складні блоки повинні щільно вхо­дити у відділення бака батареї. При потребі їх ущільнюють встав­лянням сепараторів між стінками і блоком. Акумулятори закривають кришками й ущільнюють їх азбестовим шнуром.

На вивідні штирі блоків пластин надівають та приварюють між­елементні з’єднання і за допомогою спеціальних шаблонів (рис. 112) наплавляють вивідні клеми. Простір між стінкою бака і кришкою заливають мастикою, нагрітою до 170…180°С. Мастику приготовля­ють із суміші 73—78% нафтового бітуму №5 і 27…22% авіаційного або машинного масла.

У складену акумуляторну батарею заливають електроліт густиною 1,5…1,2 до нормального рівня і витримують протягом 4…6 год для просочування пластин електролітом. Потім знову перевіряють рівень електроліту і, якщо потрібно, доливають його.

Заряджають батарею, наповнену електролітом, температура якого не перевищує 30°С. Зарядний струм повинен відповідати технічним умовам для батареї даної марки; звичайно він становить близько 0,1 номінальної ємності батареї. Під час заряджання температура елект­роліту не повинна перевищувати 40°С.

Кінець заряджання визначають по густому газовиділенні («ки­пінні») або по постійній напрузі на клемах акумуляторів за останні 2 год заряджання. Після цього перевіряють густину електроліту і при потребі вирівнюють її в усіх акумуляторах до нормальної (1,280… 1,285) при температурі 25°С.

Щоб перевірити ємність, батарею переводять на 10-годинний режим розряджання до напруги 1,7 В на одному з акумуляторів і потім знову заряджають у цьому самому режимі. Ємність відремонтованої аку­муляторної батареї повинна становити не менш як 90% номінальної.

Безпека праці під час ремонту акумуляторних батарей

Свинець та його сплави дуже отруйні, і в будь-якому вигляді (пара, пил) мо­жуть спричинити отруєння організму. Сірчана кислота, потрапляючи на шкіру людини, спричинює сильні опіки, а пари її шкідливі для здоров’я. Крім того, сірчана кислота роз’їдає бавовняну тканину. Водень, що виділяється при заряджанні батарей, у суміші з киснем повітря вибухонебезпечний.

Тому передбачають такі основні заходи безпеки праці:

  • Робоче місце для ремонту та заряджання акумуляторів ізолюють під інших приміщень і обладнують надійною загальною припливно-витяжною й місцевою вентиляцією.
  • Робітників-акумуляторників забезпечують спецодягом: грубо­шерстими костюмами, прогумованими фартухами, калошами, гумо­вими рукавичками і захисними окулярами.
  • Плавлять свинець і виготовляють деталі у витяжній шафі.
  • Зарядні агрегати встановлюють поза приміщенням, а освітлення роблять вибухобезпечним.

Під час заряджання акумуляторів не можна користуватися від­критим вогнем або застосовувати електроприлади, які можуть давати іскріння.

Електроліт готують, дотримуючись таких правил:

  • Сірчану кислоту тонким струменем вливають у дистильовану воду, а не навпаки, бо можна розбризкати кислоту.
  • Посуд для електроліту застосовують з кераміки, ебоніту або свин­цю.
  • Не можна використовувати скляний посуд, бо він може тріснути під нагрівання теплом, яке виділяється при змішуванні сірчаної кис­лоти і води.
  • Кислоту чи електроліт, що потрапили на шкіру, нейтралі­зують 10%-ним розчином питної соди у воді або змивають сильним струменем води.

Контрольні запитання

  1. Які основні дефекти магнето і способи їх усунення?
  2. Які дефекти має ротор магнето і як усувають їх?
  3. Як складають і випробовують магнето?
  4. Які основні дефекти характерні для генераторів і стартерів?
  5. Як усувають основні дефекти роторів генераторів змінного струму і якими способами?
  6. Які дефекти характерні для якорів генераторів постійного струму або стартсрів?
  7. Як виявляють та усувають дефекти корпусів генераторів і стартерів?
  8. Які основні дефекти кришок генераторів і стартерів та способи усунення їх?
  9. Які основні вимоги слід виконувати під час складання генераторів і стар­терів?
  10. Як випробовують генератори і стартери?
  11. З якими дефектами акумуляторні батареї розбирають і ремонтують?
  12. Які порядок і прийоми розбирання акумуляторних батарей?
  13. Які дефекти мають деталі акумуляторних батарей і як усувають їх?
  14. У якому порядку складають і заряджають акумуляторні батареї?
  15. Яких основних правил безпеки потрібно дотримуватися під час ремонту акумуляторних батарей?
Tagged: