Ремонт маточин і дисків

Основні дефекти:

  • погнутість, тріщини і злом;
  • спрацювання отво­рів кріплення маточин і дисків та посадочних отворів під підшипники.

Відновлення коліс. Маточини напрямних і ведучих коліс тракто­рів з тріщинами і зломами замінюють новими. При ослабленні по­садки болтів отвори розвертають під збільшений розмір болтів. По­садочні місця під підшипники і сальники в маточинах передніх коліс тракторів відновлюють вставлянням втулок.

Диски коліс тракторів із зломами і тріщинами вибраковують. До­пускається не більше двох тріщин між отвором під маточину і несуміжними отворами під болти. Такі тріщини заварюють і шов зачи­щають. Погнуті диски вирівнюють. Ослаблення заклепок не допуска­ється. Ослаблені заклепки зрубують, отвори розвертають і ставлять нові заклепки. Тріщини у зварних швах дисків зачищають і зава­рюють.

У спрацьованих отворах під шпильки дисків коліс автомобілів обварюють і обробляють кромки і фаски. У випадку злому, який охоп­лює один і більше суміжних шпилькових отворів, пошкоджені місця вирізують, не виходячи за межі площини диска, по вирізу підганяють вставку і обварюють її. Зломи завширшки до 10 мм заварюють без вставки. Після заварювання зовнішню і внутрішню поверхні диска об­робляють врівень з непошкодженими ділянками. Розточують цент­ральний отвір і знімають фаску на його зовнішніх і внутрішніх кром­ках. Свердлять і зенкують обварені отвори під нормальний розмір.

Ремонт пневматичних шин і камер

Ремонт шин

Для пневматичних шин характерні такі дефекти:

  • сти­рання і відшарування протектора й боковин;
  • прориви і розшарування ниток каркаса;
  • розрив осердя борта.

Основна причина передчасного виходу із ладу шин — потрапляння на них нафтопродуктів, експлуатація з підвищеним або зниженим проти нормального тиском у шинах, перевантаження шин і непра­вильне або несвоєчасне встановлення та регулювання передніх коліс, а також грубе порушення правил зберігання машин без розванта­ження шин.

Ремонт покришок

Під час ремонту покришок пневматичних шин виконуються такі основні операції:

  • дефектація покришок (на придат­ні для відновлення і непридатні);
  • сушіння, вирізування пошкоджених місць;
  • зовнішнє та внутрішнє шорсткування;
  • промазування (просочу­вання) покришок і ремонтних матеріалів клеєм;
  • сушіння, укладання й вулканізація ремонтних матеріалів;
  • перевірка та обробка відремон­тованих ділянок.

Для покришок автомобілів встановлено два види ремонту: місце­вий і відновний накладанням нового протектора. На місцевий ремонт приймають покришки з проколами, пошкодженнями покривної гуми: не більше одного наскрізного пошкодження розміром до 100 мм для легкових автомобілів і не більше одного внутрішнього або зовнішньо­го пошкодження каркаса на глибину до двох шарів корду.

Місцевий ремонт покришок може проводитися в будь-яких майстер­нях, оснащених необхідним обладнанням і матеріалом для ремонту місцевих пошкоджень.

На відновний ремонт у спеціалізовані підприємства відправляють покришки із стертим протектором і місцевими пошкодженнями або без них.

Вибраковують покришки з розшарованим каркасом, порваними всередині каркаса або гнилими нитками корду, просочені нафтопро­дуктами, з набуханням гуми і витягнутими бортами, із зломом або оголенням металевого осердя борта, з двома і більше наскрізними по­шкодженнями каркаса, а також покришки коліс тракторів із стертим протектором більш як на 80%.

Для ремонту шин застосовують прогумовані тканини — корд і чефер, спеціальні сорти гуми — протекторну, прошаровану, камерну, клеєву, манжети (вирізують з вибракуваних покришок), латки (із старих камер протекторів), гумовий клей і бензин.

Сушіння і підготовка до вулканізації

Перед ремонтом покришки мають теплою водою в мийних машинах або у ваннах волосяними жорсткими щітками-скребками і сушать у сушильних шафах або на вішалках над вулканізаційним обладнанням при температурі 40…60°С протягом 2 год. Потім всі пошкоджені шари гуми і нитки каркаса ви­різують. Залежно від розмірів і харак­теру пошкодження покришки застосо­вують різні способи вирізування.

Зовнішнім конусом вирізують зов­нішнє пошкодження по протектору або боковині, внутрішнім конусом — на­скрізне пошкодження з внутрішнього боку на глибину двох шарів каркаса до 150 мм, зустрічним конусом — на­скрізне пошкодження від 100 до 150 мм; рамкою вирізують покришки лег­кових автомобілів, щоб зберегти тов­щину і масу відремонтованої ділянки. Ножі під час роботи змочують водою.

Після нарізування пошкоджених місць контролюють вологість покриш­ки у місці ремонту індикатором (рис. 140). Допустима вологість становить З…6%- При потребі покришки сушать при температурі 70…80°С протягом 24 год.

Індикатор вологості

Індикатор вологості

Зовнішнє і внутрішнє шорсткувапня поверхонь надає обтічної форми підго­товленим до ремонту ділянкам і спри­яє проникненню клею. Шорсткування виконують за допомогою електродвигуна з гнучким шлангом, на кінці якого встановлені фігурні рашпілі (рис. 141) або абразивні круги. Шорсткування проводять до утворення матової поверхні без слідів обрізування.

Комплект шорсткувального інструменту

Комплект шорсткувального інструменту

Поверхні змащують гумовим клеєм двічі: рідкий клей з концентра­цією 1 : 8 втирають жорсткою щіточкою з м’якого волосу.

Навулканізовані (сирі) ремонтні матеріали змазують один раз клеєм з концентрацією 1 : 8 без втирання.

Промазані поверхні сушать після накладання кожного шару при температурі 25…35°С протягом 40…50 хв у приміщенні, захищеному від пилу.

Ремонтні матеріали вкладають у певній послідовності.

Гумою завтовшки 2 мм перекривають краї отвору на 10… 15 мм, накладають манжету або пластир і старанно прикочують роликом. Кількість шарів у манжеті повинна відповідати кількості шарів кар­каса ремонтованої покришки (але не більше десяти). Напрям ниток пластира або манжети збігається з напрямом ниток першого шару каркаса покришки.

На краї манжети або пластира накладають стрічку прошарованої гуми завтовшки 0,5…1 мм, яка перекриває краї на 10…15 мм. Заглиб­лені з боку протектора заповнюють шарами невулканізованої прожек­торної гуми. Схему закривання наскрізного пошкодження покришки показано на рис. 142.

Схема закривання наскрізного пошкодження покришки

Схема закривання наскрізного пошкодження покришки

Вулканізацію проводять для створення міцного монолітного з’єд­нання накладених матеріалів з ремонтованою покришкою. До вулканізації сира гума (тканина) містить каучук (натуральний або синте­тичний), вулканізатор (частіше сірку) і добавки. Сірка і каучук у сирій гумі хімічно не зв’язані.

Процес вулканізації полягає в обпресовуванні (стисканні) ремонт­них матеріалів, промазаних гумовим клеєм, у нагріванні їх і витри­муванні при температурі 143…145°С від 50 до 160 хв.

Для вулканізації покришок з наскрізними і зовнішніми пошко­дженнями застосовують мульду (рис. 143, а), а для покришок з внут­рішніми пошкодженнями — сектор (рис. 143, б).

Обпресовують і нагрівають вулканізовані ділянки за допомогою пароповітряних або електроповітряних варильних мішків та електро-манжет. У процесі вулканізації сірка вступає в реакцію з каучуком гумових матеріалів і ремонтованих виробів, міцно з’єднуючи їх. Після вулканізації сира гума й тканина робляться міцними, еластичними, тепло- масло- і бензостійкими. Важливо, щоб у процесі вулканізації усі шари нагрівалися одночасно і рівномірно. Спочатку вулканізу­ють внутрішні шари покришки на секторі вулканізаційного апарата, потім зовнішні на плиті. При цьому використовують різні підкладки і пристрої для обпресовування, залежно від місця і профілю покриш­ки. Після вулканізації пошкодженого місця всі нерівності зрізують ножем і зачищають наждачним кругом.

При відновленні способом накладання нового протектора з по­кришок видаляють залишки старого протектора, обробляють відновлювану поверхню порошками, наносять клей, накладають протектор­ну гуму і вулканізують у кільцевому вулканізаторі під тиском 2,0… …2,5 МПа, застосовуючи холодну воду як пресуючий агент.

Автомобільні покришки, відновлені накладанням нового протекто­ра, мають стандартний рисунок з високою якістю вулканізації. Пробіг покришок після ремонту досягає 25 тис. км.

Якість вулканізації визначають по міцності гуми, яку вимірюють спеціальним твердоміром. Спотворення форми покришки, відшару­вання ремонтного матеріалу в зовнішніх і внутрішніх частинах, не­повна вулканізація, складки й потовщення на внутрішній поверхні по­кришки не допускаються.

Відремонтовані покришки балансують на спеціальних верстатах БЛБ-1 або за допомогою сучасних аналогів. Зрівноважують покришку, приклеюючи шматки листової спе­ціальної гуми завтовшки 2 мм на внутрішню бігову частину по­кришки.

Ремонт камер

Основні дефекти камер:

  • проколи;
  • розриви;
  • пошко­дження вентиля.

Визначають пошкодження зовнішнім оглядом, а при потребі наповнюють камеру повітрям до тиску 0,03…0,05 МПа і занурюють у воду. Поява бульбашок вказує на місце пошко­дження.

Пошкоджене місце камери з рівними краями обрізують до утво­рення овальної форми. Поверхню камери обробляють шарошками на площі, яка виходить за краї пошкодження на 25…35 мм. З утильної камери або сирого ремонтного матеріалу вирізують латку розміром, що перекриває краї пошкодженого місця на 20…30 мм, і також оброб­ляють її шарошкою. Як правило, пошкодження розміром до ЗО мм ремонтують сирою камерною гумою, а розміром понад 30 мм — лат­ками з утильних камер.

Поверхню камери і латки з камери двічі змазують клеєм концент­рацією 1 :8 і висушують після кожного промазування протягом 25…30 хв при температурі 30…40°С. Сиру гуму змазують один раз.

Перед накладанням латки на кромках пошкодження накладають смужку сирої прошарованої гуми завтовшки 0,9 мм і завширшки 10 мм. Потім накладають латку, прикочують роликом і вулканізують протягом 20…30 хв.

Вентиль з пошкодженою різьбою, зламаним корпусом або відірва­ний від гумової п’ятки замінюють новим. Видаливши вентиль з каме­ри, це місце заклеюють, як гіри звичайному пошкодженні, а новий вентиль встановлюють на новому місці. Відремонтовану камеру пере­міряють на герметичність.

Зберігання гуми

При зберіганні покришок, камер, а також різних ремонтних матеріалів дотримуються певних правил. Приміщення, де їх зберігають, захищають від сонячних променів і яскравого світла. Найкраще гума зберігається при температурі 10…20°С і відносній во­логості повітря 50…60%. Гуму вкладають на дерев’яних стелажах, покришки зберігають у вертикальному положенні (окремо відремон­товані і пошкоджені).

Гуму, що використовується для ремонту, перекладають проклад­ками з целофану або міткалю.

Стелажі розміщують не ближче як за один метр від опалювальних приладів. Одночасно з гумою в приміщенні не можна зберігати пали­во, мастильні матеріали і хімікати.

Розбирання і складання шин

У невеликих майстернях шини встановлюють на диски і знімають монтажними ло­патками або спеціальними пристроями. Перед зняттям шин викру­чують золотник, спускають з камери повітря і проштовхують вентиль камери всередину покришки. Використовуючи ломик пристрою із стояком та ланцюг з гаком, відривають борти покришки від обода. Відтиснувши обидва борти у заглиблення обода, колесо встановлю­ють на підставку пристрою і закріплюють. Якщо немає жорстко за­кріпленої на підлозі підставки, колесо кладуть опуклою стороною дис­ка догори і до диска прикручують спеціальний упор, на якому кріп­лять важіль для зняття та встановлення покришок. З обох сторін вентиля на відстані 10…12 см монтажними лопатками або пристроями борт покришки перетягують через обід колеса і, переставляючи ло­мик по ланцюгу, виводять весь зовнішній борт і виймають камеру.

Перед встановленням камери обід колеса посипають тальком. Ка­меру злегка накачують повітрям і зі сторони, протилежної вентилю, починають заводити борт покришки за край обода. Заправляючи борт, треба стежити, щоб камера не защемлялася між бортом та ободом і не захоплювалася монтажними лопатками. Вентиль вставляють в обід колеса так, щоб вісь корпуса була перпендикулярна до ребра сід­ла обода. Складене колесо накачують до потрібного тиску.

На великих і спеціалізованих ремонтних підприємствах розбира­ють і складають шини, використовуючи стаціонарні механізовані стен­ди. Часто такі стенди проектують і виготовляють своїми силами.

Відремонтовані і складені колеса балансують на спеціальних стен­дах для статичного і динамічного балансування.

Регулювання підшипників коліс

Неправильне регулювання під­шипників напрямних коліс підвищує спрацювання їх та утруднює ке­рування трактором або автомобілем.

Підшипники коліс тракторів і автомобілів регулюють зміною за­зора в підшипниках маточини.

Регулювання під­шипників напрямних коліс у тракторі «Беларусь»:

  • корончасту гайку закручують до відказу і відпускають на 1/7…1/15 оберту так, щоб проріз гайки збігся з отвором під шплінт.
  • у правиль­но відрегульованих підшипниках підняте колесо вільно обертається без помітного заїдання або осьового переміщення.
  • Нормальний осьо­вий зазор у підшипниках становить 0,1…0,2 мм.

Перед регулюванням підшипників маточин коліс вантажних ав­томобілів перевіряють, чи вільно повертається гальмовий барабан (чи не чіпляє за гальмові колодки). Регулювальну гайку поворотної цапфи затягують до відказу зусиллям однієї руки і відпускають на 3…4 прорізи коронки в автомобілях ГАЗ і на 1/5 оберту в автомобілях ЗИЛ до збігу з отвором для шплінта або найближчого отвору в зам­ковому кільці із штифтом.

Гайки шплінтують. Підшипники кочення та внутрішню порожнину маточини заповнюють тугоплавким мастилом і ставлять ковпаки ма­точин.

Контрольні запитання

  1. Якими способами усувають основні дефекти маточин і дисків коліс?
  2. Які дефекти характерні для шин коліс і які причини передчасного стиран­ня шин?
  3. Які основні операції та інструмент застосовують під час ремонту шин?
  4. У чому суть вулканізації і як виконують її?
  5. Як ремонтують камери?
  6. Як складають і зберігають шини?
  7. Які основні прийоми регулювання підшипників коліс?