Ремонт кареток підвіски тракторів ДТ-75М і Т-74

Основні дефекти підвіски тракторів:

  • спрацювання опорних котків;
  • втрата герметич­ності ущільнень мащення;
  • спрацювання осей качання, втулок, підшип­ників;
  • поломка ресорних пружин.

Розбирання (складання) кареток — одна з трудомістких і склад­них операцій ремонту.

У майстернях загального призначення каретки розбирають і скла­дають на спеціальних стендах ОПР-1402М (рис. 148). На станині стен­да встановлені електродвигун потужністю 7,5 кВт, масляний насос ти­пу НШ-32, привод насоса та гайковерта 1 і розподільник з двома ру­коятками: для керування гідроциліндром 2 підйомного пристрою 3 та для керування робочим циліндром 4. За допомогою підйомного прист­рою піднімають каретку на стенд або знімають її із стенда і встанов­люють робочий циліндр під потрібним кутом відносно стола стенда.

Стенд для розбирання кареток підвіски тракторів та установка для електрошлакового наплавлювання

Стенд для розбирання кареток підвіски тракторів та установка для електрошлакового наплавлювання

Електродвигун оснащений реверсивним магнітним пускачем; на­тисканням його кнопок приводять у рух вал двигуна в ліву або в пра­ну сторону.

Стенд укомплектований набором різних пристроїв для механізації і закручування гайок котків, спресовування і напресовування опорних котків, випресовування і запресовування великих і малих втулок ба­лансира; випресовування осі качання, спресовування і напресовування конічних роликопідшипників, зняття і встановлення пружин.

Для розбирання каретку підйомним пристроєм встановлюють на стіл стенда і закріплюють у потрібному положенні.

Гайки котків відкручують і закручують гайковертом, що являє со­бою черв’ячний редуктор. Обертання від електродвигуна до черв’ячно­го вала редуктора передається клинопасовою передачею і зубчастою муфтою. На висувному шліцьовому валу, з’єднаному з черв’ячним колесом редуктора, встановлено головку під гайки кареток. Головка гайковерта обертається з частотою 42 об/хв при частоті обертання ва­ла електродвигуна 1440 об/хв. Реле максимального струму автома­тично відключає двигун, чим запобігає перевантаженню його під час закручування гайок.

Щоб зняти і встановити пружини, каретку розміщують так, як по­казано на рис. 148, і закривають пружини запобіжним огородженням. Піднімають робочий гідроциліндр і стискають пружину. Для відкру­чування гайок, спресовування опорних котків і випресовування вту­лок каретку повертають на столі стенда на 90°.

На спеціалізованих ремонтних підприємствах каретки розбира­ють на стаціонарних потокових лініях ОПР-1856, обладнаних гідро­пресами і необхідними механізмами. Два робітники одну каретку роз­бирають за 15..,16 хв.

Відновлення деталей підвіски тракторів ДТ-75М і Т-74

Опорні котки, які звичайно відлито із сталі 45Л-1, можуть мати такі дефекти:

  • спрацювання бігової доріжки;
  • трі­щини в спицях;
  • спрацювання отвору під вісь;
  • спрацювання або по­шкодження захисного ковпака і поверхні лисок під ущільнювальне кільце.

Бігові доріжки опорних котків наплавляють автоматичним наплавлюванням під шаром флюсу АН-348А або в середовищі водяної пари пружинним дротом II класу до номінального розміру і без наступної обробки. Щоб підвищити продуктивність, застосовують оправку, яка дає змогу закріплювати відразу кілька котків. Іноді котки успішно відновлюють напресовуванням стальних кілець з наступним приварю­ванням з обох сторін і приточуванням їх під номінальний розмір. Бі­гові доріжки котків відновлюють також заливанням розплавленим металом.

Найперспективнішим є електрошлакове наплавлювання бігових доріжок опорних котків при централізованому ремонті їх на спеціалі­зованих підприємствах. Спосіб електрошлакового наплавлювання грунтується на використанні тепла, яке виділяється під час проход­ження електричного струму через розплавлений шлак. Установка ОКС-7755 (рис. 149) для відновлення котків цим способом склада­ється із зварної станини, механізму обертання шпинделя, механізму подачі дроту, дозатора флюсу і пульта керування. Відновлюваний ко­ток затискують пневмоциліндром 5 між двома мідними дисками 4. Один диск встановлений на шпинделі верстата, другий — на штоку пневмоциліндра 5. Діаметр дисків дорівнює номінальному розміру котка. Щільно до дисків встановлено мідну охолоджувану форму 1. У форму заливають розплавлений флюс і одночасно включають уста­новку. У зварювальну ванну форми 1 подається дріт 2 марки Св-08 і по живильнику 3 із дозатора — легуюча суміш, що складається з флюсу, сормайту, сталініту і чавунної стружки. Установка дає змогу наплавляти бігову доріжку до номінального розміру за один оберт котка при будь-якій товщині і формі спрацювання її. Стійкість проти спрацювання наплавленого шару майже в 2 рази вища, ніж у нового котка, витрата флюсу в 10 раз менша, ніж при автоматичному наплавлюванні. Продуктивність установки — 30 котків за зміну.

Тріщини в спицях опорного колеса заварюють електрозварюван­ням, використовуючи електроди типу 3-42. Спрацьований отвір у ма­точині обтискують під пресом і прошивають оправкою під номіналь­ний розмір осі. Перед обтисканням маточину нагрівають в електроіндукторі.

Пошкоджений або спрацьований ковпак зрубують, зачищають позерхню лисок і приварюють новий ковпак електродом типу 3-34.

Вісь котка, виготовлена із сталі ЗОХГТ, як правило, має спрацьо­вані посадочні місця під підшипники і опорні котки, спрацьовані шпонкові канавки і різьбу. Вибраковують вісь при всіх дефектах од­ночасно, а також при наявності тріщин і зломів.

Посадочні місця відновлюють плазмовим наплавлюванням або нанесенням плівки еластомеру ГЭН-150(В) з наступною обробкою під нормальний розмір.

Шпонкові канавки фрезерують під збільшений розмір, а якщо по­садочні місця наплавляли, то канавки обробляють під нормальний розмір.

Різьбу відновлюють нарізуванням різьби меншого розміру або на­плавляють і нарізують різьбу нормального розміру.

Балансири, відлиті звичайно із сталі 45Л-1, можуть мати такі де­фекти:

  • тріщини на стінках;
  • спрацювання втулок;
  • спрацювання посадочних місць під підшипники;
  • спрацювання отворів під вісь качання;
  • спрацювання і пошкоджен­ня різьбових отворів.

Балансири вибраковують при зломах, наскріз­них поперечних тріщинах і тріщинах, що проходять через посадочні місця під підшипники та втулки.

Тріщини на стінках балансирів заварюють електрозварюванням, застосовуючи електроди ОЗС-6. Тріщини попередньо зачищають, зні­мають фаски з обох кромок під кутом 30…40°, а кінці засвердлюють.

Спрацьовані втулки під вісь качання і цапфу зовнішнього ба­лансира замінюють новими.

Отвір під вісь качання внут­рішнього балансира відновлюють вставлянням втулки. Посадочні місця під підшипники обох ба­лансирів відновлюють вібродуговим наплавлюванням, наплавлюванням у середовищі вугле­кислого газу або вставлянням втулок, а при незначному спра­цюванні — формуванням отвору епоксидною сумішшю, яка скла­дається з 120 частин (за масою) залізного порошку, 100 — епоксидної смоли, 60 — портландце­менту і 30 частин олігоаміду Л19. Після нанесення суміші форму­ють співвісні отвори притягуван­ням оправки, змащеної солідолом, встановлюють балансир у шафу і дають затвердіти нанесеній суміші в такому режимі: витримка 1 година при температурі 50°С, 2 години при 100°С, 1 година при 150°С.

Складання і обкатка кареток

Каретки підвіски складають на тих самих стендах, на яких розбирали їх. Встановлюючи стопорний клин осі качання, стежать, щоб він щільно входив в отвір внутрішнього ба­лансира, а його плоска поверхня повністю контактувала з плоскою поверхнею вирізу (лискою) осі качання.

Конічні підшипники осей під час складання регулюють так. У тор­ці балансира встановлюють два корпуси ущільнення і закріплюють кожний двома болтами так, щоб зазори між корпусами і балансирами були однакові з обох боків і однакові по всій окружності корпусів. Вісь опорного котка повинна обертатися від руки з помітним опором, але без осьового зазора. Різниця між зазорами має становити не більш як 0,5 мм. За розміром зазорів підбирають кількість прокладок і в кожний комплект добавляють ще по одній прокладці завтовшки 0,2 мм. Товщина набору прокладок з обох боків осі не повинна відріз­нятися більш як на 0,5 мм. При правильно відрегульованому зазорі в підшипниках вісь туго обертається від руки.

Перед остаточним встановленням ущільнень і котків перевіряють робочу поверхню малого ущільнювального кільця.

Шліфована поверхня цього кільця повинна щільно прилягати до поверхні перевірочної плити. Допускається неприлягання до поверхні по кільцевій площі шириною не більш як 3 мм і концентрична віднос­но отвору.

Остаточно склавши і відрегулювавши, каретку обкатують на спе­ціальних стендах (рис. 150), встановлюючи її на гумове колесо 3, яке приводиться в обертальний рух від екектродвигуна через шків 1 і ко­робку передач 2. Навантаження на каретку створюють гвинтами 5. Після обкатки каретки усувають виявлені несправності.

Схема стенда для обкатки кареток підвіски тракторів Т-74, ДТ-75, Т-150

Схема стенда для обкатки кареток підвіски тракторів Т-74, ДТ-75, Т-150

Ремонт напрямних і ведучих коліс гусениці

Основні дефекти напрямних коліс, виготовлених із сталі 45Л-1:

  • спрацювання зовнішньої поверхні обода, посадочних місць під під­шипники;
  • тріщини в спицях і ободі, злом бурта обода.

Напрямне ко­лесо вибраковують, якщо виявлені злом бурта обода на довжині більш як 200 мм, тріщини в двох і більше спицях, а також тріщини на одній спиці та в двох і більше місцях на ободі. У ведучому колесі спрацьовуються зуби по товщині і висоті, отвори під установочні шпильки та болти кріплення до маточини. Якщо є тріщини та двосто­роннє спрацювання зубів і якщо їх уже відновлювали, то ведуче ко­лесо вибраковують.

Відновлення коліс тракторів

Бігові доріжки зовнішньої поверхні ободів на­прямного колеса наплавляють до номінального розміру автоматичним наплавлюванням під шаром флюсу АН-348А або в середовищі захис­ного газу дротом із сталі Нп-30, а торцеву поверхню буртів обода — дротом із сталі У7 або У8.

Посадочні місця під підшипники в маточині напрямних коліс від­новлюють кількома способами: наплавляють автоматичним зварюван­ням під шаром флюсу АН-348А, застосовуючи дріт Св-0,8, і розто­чують під номінальний розмір; насталюють із застосуванням місцевої ванни або формують отвори такими самими епоксидними сумішами, як і при відновленні посадочних місць під підшипники в балансирах каретки, і в такому самому режимі дають затвердіти нанесеній су­міші.

Тріщини на спицях зачищають до блиску, з кромок тріщини зні­мають фаски під кутом 45° на глибину 4 мм і заварюють електро­дом ОЗС-6.

Злом бурта на довжині менш як 200 мм відновлюють вставлянням стальної латки завтовшки 5…6 мм і приварюванням її (без обробки кромок) електродом ОЗС-6.

Ведучі колеса при односторонньому спрацюванні зубів по товщині переставляють з однієї сторони трактора на іншу. При дальшому не­рівномірному двосторонньому спрацюванні зубів змінюється крок ко­леса, порушується нормальне зачеплення з полотном гусениці, в ре­зультаті підвищується спрацювання зубів по товщині і висоті, а також лапок гусениці та інших деталей ходової частини.

Відновлення спрацьованих зубів ведучих коліс — надзвичайно тру­домістка операція, бо при двосторонньому спрацюванні маса втраче­ного металу досягає 10 кг і більше. У невеликих майстернях, при крайній потребі, спрацьовані зуби коліс наплавляють ручним зварю­ванням електродами Т-590 по шаблону або приварюють до зубів (та­кож вручну) спеціально виготовлені накладки.

При централізованому відновленні на спеціалізованих підприєм­ствах зуби ведучих коліс відновлюють заливанням рідким металом. Спрацьоване колесо вкладають у спеціально підготовлену кокільну форму і заливають розплавленим металом відповідної марки. Попе­реднє підігрівання кокілю і колеса, а також заливання перегрітим металом створюють надійне сплавлення. Перспективний для спеціа­лізованих підприємств і такий спосіб. Зуби коліс, які надходять у ремонт, спрацьовані неодна­ково, тому, щоб вирівняти спрацювання, їх обрізують по спеціальному копіру на автоматі газокисневого рі­зання АСШ-70. Колесо 1 (рис. 151) з обрізаними спрацьованими зубами 3 вкладають у шаблон і за­мість видалених зубів авто­матичним наплавлюванням під шаром флюсу АН-348А по точно такому самому ко­піру приварюють сектори 2, виготовлені штампуванням або литтям. Відновлене та­ким способом колесо 4 за якістю не поступається пе­ред новим, а за вартістю більш як у 2 рази дешевше. Продуктивність установки — 35…40 ведучих коліс за зміну. Приварюють сектори 2 тільки з однієї сторони.

Відновлення ведучих коліс гусеничних тракторів класу 3 тс(30кН)

Відновлення ведучих коліс гусеничних тракторів класу 3 тс(30кН)

Ремонт гусениць

Основні дефекти гусениць:

  • спрацювання пальців, втулок, отворів під болти кріплення башмаків;
  • спрацювання грунтозачепів, отворів вушок і бігової доріжки ланок.

Пальці вибраковують при спрацюванні, що виходить за межі до­пустимого.

Ланки вибраковують, якщо виявлено тріщини і зломи.

Відновлення деталей гусениць

Ланки гусениць більшості тракто­рів виготовляють із високомарганцевистої сталі Г13, високозносостійкої, але яка погано піддається зварюванню. Це і визначає вибір спо­собу відновлення ланок.

Спрацьовані отвори вушок ланок гусениць тракторів класу 3 тс (30 кН) успішно відновлюють заливанням рідким металом на спе­ціальних установках. На спеціа­лізованих підприємствах вушка відновлюють обтисканням багатосекційними пуансонами. Попередньо ланку нагрівають у спеціальному розчині солей до кувальної температури. Відновлювати отвори вушок ланок без спеціального обладнання практично недоцільно.

Для відновлення спрацьованих вушок електронаплавлюванням рекомендується універсальна установка У-203. Спеціальний лежачий електрод АНН-4 вставляють через усі отвори однієї сторони ланки гусениці, закріпленої в кантувачі установки, і вкладають на спрацьо­вану частину отворів. Збуджують дугу, і розплавлений метал елек­трода заповнює спрацьовану частину отворів. В установці передбаче­но автоматичне переміщення електрода від одного вушка до другого аж до кінця наплавлювання всіх вушок однієї сторони. Потім ланку повертають на 180° і наплавляють вушка другої сторони. При цьому наплавляється однаковий шар металу в усіх вушках, а оскільки сту­пінь спрацювання отворів у ланках різний, то утруднюється наступне складання полотна гусениці. Тому перед наплавлюванням треба посор­тувати ланки за розміром спрацювань отворів вушок. Незважаючи на простоту, цей спосіб не набув широкого застосування, бо навіть при сортуванні ланок не досягається достатня співвісність отворів ву­шок, а обробляти їх через високу міцність наплавленого шару не можна.

Спрацьовану бігову доріжку і грунтозачепи ланки наплавляють вручну або автоматичним наплавлюванням під шаром флюсу на спе­ціальних пристроях.

Спрацьовані отвори під пальці і втулки гусениць тракторів типу Т-100М відновлюють осадженням ланок ковальським способом у спе­ціальних пристроях і потім розточують під розмір, який забезпечує потрібний натяг при запресовуванні пальців і втулок.

Втулки і пальці при односторонньому спрацюванні повертають на 180°, а при двосторонньому вибраковують.

Отвори в ланках і башмаках під болти кріплення заварюють, і по кондуктору свердлять нові отвори.

Спрацьовані грунтозачепи башмаків наплавляють під шаром флю­су в спеціальних пристроях. Щоб досягти потрібної міцності, засто­совують флюс АНК-18 або легований дріт і флюс АН-348Н.

Контрольні запитання

  1. Які основні дефекти кареток підвіски тракторів типу ДТ-75М і прийоми роз­бирання кареток?
  2. Як відновлюють опорні котки кареток?
  3. Якими способами відновлюють основні дефекти осей котків і балансирів ка­ретки?
  4. Як складають каретку і які основні технічні вимоги на складання її?
  5. Які дефекти характерні для напрямних і ведучих коліс і як усувають їх?
  6. Які дефекти мають деталі гусениць?
  7. Як відновлюють ланки гусениць?