Ремонт кабін і оперення

Основні дефекти кабін і оперення:

  • вигин;
  • скручування;
  • вм’ятини;
  • перекоси;
  • тріщини;
  • розриви;
  • корозійні руйнування;
  • ослаблення заклеп­кових і болтових з’єднань;
  • порушення антикорозійних покриттів;
  • руй­нування сидінь і спинок.

Причина появи цих дефектів — вібрації під час руху, механічні пошкодження, а також ослаблення кріплень окремих вузлів у процессі експлуатації, пошкодження покриттів і несвоєчасне усунення цих не­справностей.

Прийоми ремонту кабін і оперення:

  • видалення старої фарби і ко­розії;
  • зварювання;
  • правка і вирівнювання поверхні;
  • вставляння до­даткових деталей;
  • відновлення захисних покриттів.

Видалення старої фарби і корозії

Стару фарбу з кабін і оперення машин видаляють механічним або хімічним способами (див. миття та очищення машин).

Зварювання

При ремонті кабін і оперення застосовують в основ­ному газове зварювання, ручне електродугове, контактне і напівав­томатичне в середовищі захисного газу. Крім того, часто використо­вують паяння твердими припоями.

Тріщини заварюють звичайним методом, а пробоїни і розриви — накладанням латок. Ремонтні деталі кабін і латки приварюють вна­пуск з перекриттям країв на 20…24 мм. Зварні шви проковують пнев­матичним або рихтувальним ручним молотком відразу після зварю­вання у гарячому стані.

Довгі тріщини і великі латки, щоб запобігти жолобленню, зварю­ють не суцільними швами, а окремими ділянками.

Тріщини у панелях кабіни усувають паянням припоєм ПМЦ-54, бронзовим або латунним дротом.

Правка

Вм’ятини, перекоси, скручування і вигини усувають прав­кою в холодному стані або з попереднім підігріванням пошкодженого місця газовим пальником до температури 600…650°С. Підігрівання застосовують, щоб вирівняти вм’ятини з перегинами і складками, ко­ли вирівняти їх у холодному стані не вдається. У важкодоступних міс­цях вм’ятини вирівнюють за допомогою інструменту різної форми (рис. 152). Вирівнюють вм’ятини за два прийоми. Спочатку роблять вибивання, а потім рихтують. Вибивають вм’ятини (рис. 153, а) на підтримці 1 або на плиті ударами спе­ціального молотка 2 до вирівнюван­ня вм’ятини і потім горбики, що за­лишилися, підрівнюють дерев’яною або гумовою киянкою. Іноді під час вибивання замість металевої підтрим­ки використовують мішок з піском. Глибокі вм’ятини без гострих країв і загинів починають вибивати з середи­ни і поступово переносять удари молотка або киянки до країв. Вм’я­тини з гострими кутами вибивають, починаючи з гострого кута або із виправки складки. Пологу вм’ятину вибивають, починаючи з країв до середини. Одну опуклість усувають в результаті розтягування металу ударами молотка по концентричних колах (рис. 153, в) У міру набли­ження молотка до межі опуклості силу удару молотка зменшують, і чим більше буде зроблено кіл (ланцюжків), тим успішнішим буде згладжування. При кількох близько розташованих опуклих місцях (рис. 153, г) спочатку розтягують ділянку між ними і зводять їх в од­ну опуклість, а потім залежно від форми утвореної опуклості визна­чають місце і напрям дальшого розтягання.

Набір інструменту для правки вм'ятин

Набір інструменту для правки вм’ятин

Рихтують на підтримках 1 (рис. 153, в), підібраних по профілю відновлюваної панелі, рихтувальними молотками 2 вручну або за допомогою спеціальних верстатів і механізованих пристроїв. При рихтуванні наносять часті несильні удари один біля одного, поступо­во вирівнюючи горбочки і вм’ятини, до повного усунення шорсткості поверхні. Якість рихтування перевіряють лицьовим напилком, зачи­щаючи місце рихтування. Якщо залишаються заглибини, рихтування повторюють.

Вибивання і рихтування вм'ятин

Вибивання і рихтування вм’ятин

Дуже розтягнуті ділянки, наприклад на крилах автомобіля, від­новити правкою здебільшого не вдається. У цьому разі частину розтягнутого металу вирізують, а кромки вирівнюють і зварюють.

Перекоси та прогини вирівнюють за допомогою спеціальних прист­роїв і струбцин з механічним або гідравлічним приводом.

Невеликі вм’ятини, дефекти рихтування, зварні шви та інші не­рівності вирівнюють заповнювачами — термопластичними масами ПФН-12, ТПФ-37, епоксидними клейовими сумішами і м’якими при­поями.

Додаткову деталь вставляють тоді, коли пошкоджену ділянку де­талі (панелі) відновити зварюванням і правкою неможливо. По­шкоджену частину видаляють ножівкою, ножицями або іншим інстру­ментом. Виготовляють по шаблону нову частину і ставлять її на місце видаленої, закріплюючи заклепками, зварюванням, болтами, клеєм.

Основні несправності сидінь:

  • забруднення;
  • стирання та прорив об­бивки спинок і подушок;
  • ослаблення та зломи пружин і рамок;
  • сти­рання і пошкодження пористої пластмаси або губчастої гуми.

Ремонт сидінь

Сидіння повністю розбирають. Оббивку спинок і сидінь звичайно замінюють новими. Металеві рамки вирівнюють і зварюють. Пружини, що втратили форму й пружність, вибраковують і замість них за допомогою спеціальних пристосувань виготовляють нові. Пошкоджені дерев’яні рамки вибраковують і виготовляють нові. Пошкоджені ділянки подушки з губчастої гуми вирізують і ставлять нові на гумовому клеї. Зношені подушки з пористої пластмаси замі­нюють новими.

Складають сидіння на спеціальних стендах, що дає можливість зберегти потрібну форму сидінь і рівномірний натяг оббивки.

Ремонт кузовів і причепів

Основні дефекти металевих кузовів автомобілів:

  • пробоїни, тріщи­ни та погнутість підлоги, бортів і бризковиків кузова;
  • порушення зварних і заклепкових з’єднань;
  • тріщини в поздовжніх і поперечних балках;
  • обломи або тріщини вушка й вилки верхнього шарніра зад­нього борта;
  • погнутість вала і важеля керування та осі заднього борта.

Прийоми ремонту металевих кузовів аналогічні прийомам ремонту кабін і оперення. Товщина металу кузова значно більша за товщину металу оперення, тому полегшуються зварювальні роботи, але утруд­нюється правка.

Зварювальні роботи звичайно виконують електродуговим зварю­ванням, а правку ведуть з попереднім підігріванням місця правки до температури 600…650°С.

Основні несправності дерев’яних кузовів:

  • механічні пошкодження (поломка, відколи, тріщини, спрацювання отворів під болти та ін.);
  • дефекти самої деревини (загнивання, розбухання, сучкуватість то­що);
  • погнутість і зломи металевих деталей.

Ремонт дерев’яного кузова

Допускається: використання брусів, які були у використанні і мають спрацьовані торці до 20 мм з кожно­го кінця, сколи до 1/4 товщини і довжиною до 100 мм, задирки глиби­ною до 10 мм, шириною до 30 мм і довжиною до 500 мм; викорис­тання дощок, спрацьованих по товщині на 5 мм, брусів основи, спра­цьованих до 8 мм; вставляння середніх дощок підлоги не більш як з двох кусків, якщо їх прикріплюють до двох поперечних брусів; над­ставка не більш як однієї середньої дошки на кожний борт при умо­ві, що кожний кінець дошки і надставки буде закріплено; наскрізні тріщини на дошках бортів і підлоги довжиною до 200 мм, якщо вони не проходять через отвори під деталі кріплення.

Пошкоджені бруси і дошки, які не відповідають цим вимогам, за­мінюють новими. Нові пиломатеріали, з яких виготовляють деталі ку­зова, повинні мати вологість не більш як 22% і бути без тріщин, за­дирок, відколів.

Металеві деталі кузова з тріщинами і погнутістю заварюють і ви­рівнюють.

Ремонт причепів

Одновісні і двовісні тракторні й автомобільні причепи мають більшість спільних і навіть взаємозамінних з тракто­рами та автомобілями вузлів і деталей, наприклад: колеса і гальма, ресори, рами, кузови, гідравлічні шланги і циліндри. Тому дефекти деталей цих вузлів та прийоми усунення їх точно такі самі, як і при ремонті аналогічних деталей тракторів та автомобілів.

Контрольні запитання

  1. Які основні дефекти кабін та оперенення і прийоми ремонту їх?
  2. Як видаляють стару фарбу і корозію?
  3. Які прийоми застосовують при відновленні кабін і оперення?
  4. Які бувають несправності сидінь і якими способами їх усувають?
  5. Які дефекти характерні для металевих і дерев’яних кузовів та якими спосо­бами їх усувають?