Ремонт водяного насоса і вентилятора

Основні дефекти водяного насоса і вентилятора:

  • спрацювання під­шипників кочення;
  • порушення сальникових ущільнень;
  • спрацювання;
  • пошкодження інших деталей.

Водяний насос разом з вентилятором, що надійшов у ремонт, розбирають на деталі і ретельно промивають. Браковані підшипники кочення замінюють новими. Сальникові ущільнення, як правило, усі вибраковують. Більшість інших деталей відновлюють.

Процес відновлення насоса і вентилятора складається з таких операцій:

Корпус і кришка водяного насоса, виготовлені із сірого чавуну, можуть мати такі дефекти:

  • тріщини;
  • зломи;
  • жолоблення площин роз­няття;
  • спрацювання та пошкодження різьбових отворів;
  • спрацювання посадочних місць під підшипники;
  • спрацювання втулок під ва­лик насоса.

Корпус насоса вибраковують при наявності тріщин і зломів, що проходять через посадочні місця під підшипники, а кришку—при зломах і тріщинах аварійного характеру.

Тріщини заварюють електрозварюванням електродами ОЗЧ-1 і МНЧ-2 або газовим зварюванням чавунними прутками Б, і шов за­чищають.

Жолоблення площин розняття усувають проточуванням на токар­ному верстаті на глибину не менш як 0,3…0,5 мм (для двигунів різ­них марок). Биття поверхні відносно осі отворів під підшипники до­пускається не більш як 0,1 мм на крайніх точках, а неплощинність — не більш як 0,05 мм.

Різьбові отвори відновлюють нарізуванням різьби збільшеного розміру або вставлянням пружинних вкрутнів.

Посадочні місця під підшипники, спрацьовані більш як на 0,05 мм, відновлюють вставлянням втулок. Отвори розточують до діаметра, який забезпечує розміщення втулки з товщиною стінок не менш як З мм. Втулки виготовляють із сталі 40, запресовують їх з натягом 0,075…0,105 мм і потім розточують до нормального розміру. Оваль­ність і конусність розточених втулок допускаються не більш як 0,01 мм, а шорсткість поверхні — не нижче 7-го класу. При спрацю­ванні або зломі посадочного місця під передній підшипник корпус відновлюють вставлянням додаткової ремонтної деталі (рис. 98). Спрацьовану частину відрізують на токарному верстаті і проточують отвір під заново виготовлену частину, яку після запресовування до­датково прикріплюють зварюванням.

Корпус водяного насоса двигуна типу ЗИЛ

Корпус водяного насоса двигуна типу ЗИЛ

Спрацьовані втулки під валик замінюють новими.

Валик водяного насоса, виготовлений, як правило, із сталі 45 з загартованими нагріванням СВЧ до твердості НЯС 45…52 посадоч­ними місцями під підшипники й під крильчатку, має такі дефекти: спрацювання посадочних місць під підшипники або втулки, спрацю­вання крильчатки, шківа вентилятора і сальників, спрацювання та пошкодження різьби шпонкових канавок і отворів під штифт криль­чатки.

При виявленні тріщин і вигинів, а також спрацювань або пошко­дження внутрішньої різьби ремонтного розміру під болт кріплення крильчатки валик насоса вибраковують.

Спрацьовані посадочні місця відновлюють плазмовим або вібродуговим наплавлюванням, хромуванням, залізненням і нанесенням капрону з наступною обробкою під номінальний розмір.

Овальність і конусність посадочних місць під підшипники або під втулки допускаються не більш як 0,01 мм, взаємне биття їх — не більш як 0,02 мм і шорсткість поверхні — не нижче 7-го класу, а капронового покриття — не нижче 8-го класу.

Зовнішню різьбу відновлюють нарізуванням різьби зменшеного ремонтного розміру та виготовленням нової гайки або плазмовим наплавлюванням і нарізуванням різьби нормального розміру.

Спрацьовану або пошкоджену внутрішню різьбу розсвердлюють і нарізують нові збільшеного розміру.

При спрацюванні шпонкових канавок по ширині не більш як на 0,2 мм їх зачищають фрезою або шабером і виготовляють нову шпон­ку. При більшому спрацюванні канавки заварюють електродом 3-50 і фрезерують канавки нормального розміру на новому місці.

Крильчатки можуть мати спрацьовані отвори під валик і під штифт. Отвір під валик відновлюють вставлянням втулки, отвір під штифт розсвердлюють разом з валиком під збільшений розмір штиф­та. Крильчатку з наскрізною тріщиною, що проходить через отвір під валик, або із зломом лопатей вибраковують. На окремих ремонтних підприємствах крильчатки виготовляють з волокніту або інших полі­мерних матеріалів.

Шків вентилятора, виготовлений із сірого чавуну або складений із окремих частин, штампованих з листової сталі, має такі дефекти: чавунний шків — спрацювання отвору під валик насоса або під під­шипники, спрацювання шпонкової канавки, тріщини і зломи, спра­цювання жолоба під клиноподібний пас; збірний шків — спрацюван­ня, вм’ятини і забоїни під клиноподібний пас.

Спрацьовані отвори під валик насоса або отвори під підшипники в чавунних деталях відновлюють вставлянням втулок з наступною обробкою під номінальний розмір. При спрацюванні шпонкової ка­навки по ширині не більш як на 0,2 мм торці канавки зачищають лицьовим напилком під збільшену шпонку. При більшому спрацю­ванні виготовляють нову шпонкову канавку під кутом 90 і 120° до старої.

Незначні тріщини і зломи усувають зварюванням біметалевим електродом або газовим зварюванням чавунним прутком з наступ­ним ретельним зачищенням.

При незначному спрацюванні жолоб чавунного шківа проточують до відновлення профілю. Якщо жолоб спрацьований настільки, що пас лягає на дно жолоба, зрізують найбільш спрацьовану сторону, ставлять замість неї виготовлене ремонтне кільце і жолоб обробля­ють під нормальний розмір. Іноді, якщо можна, на шківу зрізують жолоб повністю і ставлять кільце з жолобом нормального розміру. Кільця закріплюють на різьбі, обварюють електрозварюванням та іншими способами.

Вм’ятини і забоїни на збірних стальних шківах правлять і зачи­щають абразивним кругом або вручну. При спрацюванні жолоба спрацьовану частину зрізують і приварюють виготовлену з листової сталі або нову.

Відновлені шківи балансують на пристроях для статичного балан­сування. Дисбаланс допускається 0,1…0,2 Н-см. Чим вища частота обертання шківа, тим менший допускається дисбаланс. Зрівноважу­ють чавунний шків висвердлюванням металу з неробочої частини, стальний — наплавлюванням металу.

Вентилятор, виготовлений із сталі 20, може мати такі дефекти:

  • послаблення заклепок кріплення лопатей;
  • тріщини і спрацювання отворів;
  • погнутість хрестовини (крильчатки) або лопатей.

Вентилятор вибраковують при наявності тріщин завдовжки більш як 10 мм на хрестовині або тріщин і зломів лопатей.

Послаблені заклепки зрубують і ставлять нові. Якщо отвори в ло­паті і хрестовині спрацьовані неодна­ково, то їх разом розсвердлюють під збільшені заклепки.

Тріщини в хрестовині завдовжки менш як 10 мм заварюють з двох сто­рін електродами 3-42 і шви зачищають.

Спрацьовані отвори під болти кріп­лення вентилятора повністю заварю­ють, зачищають і після розміщення або по кондуктору свердлять нові, нор­мального розміру.

Погнутість хрестовин і лопатей усу­вають правкою на плиті. Відновлений профіль лопатей перевіряють шабло­ном. Кут нахилу лапатей і неплощинність їх кінців контролюють на спеці­альних пристроях. Усі передні кінці ло­патей повинні лежати в одній площині з точністю до ± 1 мм.

Відремонтований вентилятор окре­мо або разом із шківом балансують на універсальних балансувальних стендах або спеціальних пристроях (рис. 99). Допустимий дисбаланс вентиля­тора залежить від марки двигуна і буває в межах 0,1…0,2 Н-см. Зрівноважують вентилятор зняттям металу із зовнішніх або внут­рішніх кінців лопатей.

Статичне балансування вентилятора

Статичне балансування вентилятора

Складання водяного насоса. Складають насос у послідовності, пе­редбаченій технологічною картою. Підшипники на валик напресовують під пресом до упору через пустотілі надставки. Самопідтискні сальники запресовують через надставки відворотами манжет усе­редину корпуса насоса. Коливання крильчатки, шківа або втулки шкі­ва, закріплених на валику, не допускається.

При встановленні валика разом з підшипниками в корпус або встановленні шківа на підшипники порожнину підшипників наполо­вину заповнюють мастилом.

Зазор між лопатями крильчатки і задньою торцевою поверхнею корпуса насоса повинен становити не менш як 0,7 мм. В остаточно складеному водяному насосі шків і валик повинні обертатися без заїдань з деяким зусиллям від руки.

Ремонт радіатора

Випробування і розбирання радіатора. Після зовнішнього миття радіатор у складеному вигляді надходить на робоче місце його ре­монту. Перед розбиранням радіатор перевіряють на герметичність, щоб виявити місця пошкоджень. Основні дефекти радіатора: забруд­нення, утворення накипу в трубках серцевини і в баках, а також підтікання трубок серцевини й баків.

Тракторні радіатори перевіряють водою на спеціальних стендах. Патрубки і заливний отвір закривають спеціальними заглушками і через одну з них насосом накачують у радіатор воду до утворення тиску 0,05…0,15 МПа. Витікання води показує місця пошкодження, які позначають крейдою.

Автомобільні радіатори випробовують стиснутим повітрям під тиском до 0,05 МПа на поворотних стендах (рис. 100). Радіатор із встановленими заглушками 4 закріплюють маховиком 5 відкидної балки 6. Вилка 7 з радіатором може повертатися на осі 9 і навколо штока 10 пневматичного підйомника, призначеного для піднімання й опускання радіатора. Поворот вилки 7 навколо осі 9 через кожні 45° фіксується пружинним фіксатором 8. У середній частині ван­ни 1 стенда зроблено перегородку 3, з’єднану з нижньою частиною ванни трубкою 15. Стиснуте повітря, що надходить через трубку 14, витісняє воду з нижньої частини 2 ванни у верхню і заповнює її до потрібного рівня. Одночасно через редуктор 12 повітря подають шлан­гом у радіатор. Пухирці повітря, що виходять при цьому, вказують на місце дефектів. Штоком 10 керують через педаль 13. Шток у будь- якому положенні фіксується рукояткою 11.

Стенд для розбирання радіаторів та випробування на герметичність

Стенд для розбирання радіаторів та випробування на герметичність

На цьому самому стенді розбирають і складають радіатор.

Якщо немає стендів, радіатор випробовують у ванні з водою. За­глушивши отвори, радіатор занурюють у воду і через один з отворів нагнітають у нього повітря звичайним ручним шинним насосом або підводять стиснуте повітря від загальної магістралі під тиском не більш як 0,1 МПа.

Радіатор не розбирають, якщо є незначна теча із зовнішніх тру­бок, яку можна ліквідувати запаюванням м’яким припоєм у 5…6 міс­цях площею не більш як 50 см2.

Призначений для ремонту радіатор розбирають. Відкручують болти, якими кріпляться верхній і нижній баки до пластин серцеви­ни, або відпаюють баки від пластин, якщо вони припаяні. Якщо є накип у трубках серцевини і баках, їх очищають у гарячих соляних розчинах на спеціальній установці ОМ-4265. Якщо немає установок, накип усувають у ваннах з гарячим (50…60°С) циркулюючим розчи­ном, який містить 5% фосфорної кислоти, 2% хромового ангідриду і 93% води, з наступним прополіскуванням однопроцентним розчи­ном каустичної соди, а потім холодною водою. Часто для видалення накипу деталі радіатора виварюють протягом 1,5…2 год у 5…6%-ному розчині каустичної соди при температурі 80…90°С.

Відновлюють деталі такими способами.

Баки радіаторів, відлиті із сірого чавуну або штамповані з мід­них сплавів, мають, як правило, тріщини, зломи, пробоїни і в штам­пованих баках — вм’ятини.

Чавунні баки відновлюють заварюванням тріщин біметалевими електродами. Пробоїни закривають накладанням стальних латок із закріпленням їх електрозварюванням або болтами. Тріщини в чавун­них або стальних патрубках також заварюють електрозварюванням біметалевим чи стальним електродом.

Вм’ятини штампованих баків рихтують. Тріщини запаюють м’я­ким або твердим припоєм. Пробоїни закривають припаюванням латок з латуні.

Відновлені баки випробовують на герметичність водою під тис­ком 0,2…0,3 МПа, іноді зварні і паяні шви перевіряють гасом. Про­тягом 3…5 хв не допускається поява течі.

Серцевину радіатора після промивання випробовують на герме­тичність трубок. Для цього серцевину встановлюють у герметично закриту коробку спеціального стенда так, щоб кінці трубок були ззовні, і в порожнину коробки накачують воду. Із трубок, які мають тріщини, почне витікати вода. Такі трубки мітять, щоб потім усуну­ти несправності. Перед випробовуванням в усі трубки почергово вставляють стержні відповідних форм і розмірів, щоб пересвідчитися в чистоті трубок і перевірити, чи немає в них вм’ятин. Серцевину ви­браковують при пошкодженні більш як 20% трубок. Якщо немає спеціального стенда, кожну трубку перевіряють стиснутим повітрям під тиском 25 КПа.

Роблять це так: серцевину занурюють у воду і, заглушивши один кінець випробовуваної трубки 1 (рис. 101) гумовою пробкою, до другого її кінця під’єднують повітряний шланг 4 з гумовою проб­кою З і спеціальним наконечником 2. Поява пухирців повітря з труб­ки вказує на місце тріщини.

Пристрій для перевірки окремих трубок серцевини радіаторів

Пристрій для перевірки окремих трубок серцевини радіаторів

Трубки з тріщинами, а також заглуше­ні або з великими вм’ятинами відпаюють і замінюють новими. Відпаюють і при­паюють трубки стержнями у формі тру­бок, а також спеціальними апаратами й пристроями з нагрітим до температури 500…600°С повітрям або електричними нагрівачами.

Для паяння стержень, нагрітий до тем­ператури 800…850°С, вставляють у труб­ку і спеціальними плоскогубцями витягують його разом з нею. При невеликих тріщинах у зовнішніх трубках їх запаюють на місці без заміни.

Зім’яті охолоджувальні пластини радіатора виправляють сталь­ною гребінкою.

Після відновлення серцевину радіатора знову випробовують на гідравлічному стенді під тиском води 0,1…0,15 МПа або стиснутим повітрям під тиском до 0,1 МПа протягом 3…5 хв.

У відремонтованих серцевинах радіаторів допускається запаюва­ти не більш як 5% трубок і встановлювати не більш як 20% нових трубок.

Складання і випробування радіаторів

Під час складання радіа­торів особливу увагу звертають на те, чи правильно встановлені про­кладки і припаяні баки до серцевини.

Картонні прокладки, що вставляються між баками й серцевиною радіатора, різьбові з’єднання спускних трубок і пробок, а також під­відних і відвідних патрубків перед встановленням на місце змащують суриком або білилами.

Перед припаюванням баків треба перевірити щільність приляган­ня з’єднуваних поверхонь. Якщо є окремі вм’ятини і великі зазори, поверхні підганяють одну до одної.

Складені радіатори випробовують на герметичність так само, як і перед розбиранням їх.

Контрольні запитання

  1. Які дефекти можуть бути у водяних насосах?
  2. Які є способи усунення основних дефектів корпуса і кришки водяного на­соса?
  3. Які дефекти має валик водяного насоса і як їх усувають?
  4. Як відновлюють шків водяного насоса?
  5. Які дефекти має вентилятор і як їх усувають?
  6. Як випробовують радіатори перед розбиранням?
  7. Як видаляють накип з деталей радіатора?
  8. З яких матеріалів виготовляють баки радіаторів і які їх основні дефекти та способи відновлення?
  9. Як відновлюють і випробовують серцевину радіатора?