Заходи безпеки при слюсарно-механічних роботах

Слюсарно-механічні роботи посідають велике місце при ремонті машин, тому знання правил безпеки праці значною мірою знижує травматизм робітників.

Слюсарні роботи

При виконанні слюсарних робіт вручну треба, насамперед, стежити за справністю інструмента.

Молотки і кувалди надійно закріплюють на рукоятках клином з м’якої сталі. Рукоятки повинні мати овальну і гладеньку форму, без тріщин, сучків, задирок та слідів масла, а бойки молотків і кувалд — без тріщин і задирок, із злегка опуклою і гладенькою поверхнею.

На ударній поверхні зубил, бородків, крейцмейселів та інших інструменів не повинно бути тріщин, вибоїн, скосів і задирок. Рекомен­дується мати довжину зубил не менш як 150 мм, відтягнутої частини 60…70 мм з лезом, заточеним під кутом відповідно до оброблюваного матеріалу.

При рубанні крихких матеріалів (чавуну та ін.) слід надівати за­хисні окуляри.

Довжина робочої частини викрутки повинна дорівнювати діаметру головки гвинта, тоді вона не зіскакуватиме з гвинта при відкручуван­ні чи закручуванні.

Не можна користуватися напилком без рукоятки. Очищати напилок від стружки потрібно стальною щіткою.

Під час свердлильних робіт на верстатах додержують таких правил:

  • оброблювану деталь перед свердлінням міцно закріплюють у леща­тах спеціальними притискачами або прихватами;
  • встановлюють або знімають свердло тільки на нерухомому шпин­делі верстата (при цьому свердло не повинно мати биття);
  • при свердлінні наскрізних отворів перед виходом свердла з отвору обов’язково виключають автоматичну подачу і переходять на ручну із слабким натисканням на свердло;
  • у процесі свердління стежать, щоб свердло не забивалося струж­кою, стружку видаляють спеціальним гачком або щіткою; при сверд­лінні великих отворів працюють на знижених обертах шпинделя, а при потребі застосовують охолодну емульсію.

Найчастіше випадки травматизму бувають під час робіт на обдир­но-шліфувальних верстатах. Такі верстати повинні бути обладнані за­хисним екраном, пилозбірником і блокувальним пристроєм, який ви­ключає двигун при піднятому захисному екрані. Якщо блокування й екрана немає, на верстаті слід працювати в захисних окулярах. Перед встановленням нового наждачного круга, щоб запобігти його розриву, перевіряють, чи немає тріщин, і випробовують круг щодо його міц­ності на спеціальних верстатах. Встановлюють його так, щоб биття не перевищувало 0,5 мм, і балансують відповідно до паспортних даних верстата. Забороняється обробляти деталь торцевою частиною круга і без підручника.

При користуванні механізованим інструментом з пневматичним та електричним приводом (електродриль, пневматичне зубило, моло­ток та ін.) дотримуються особливих заходів безпеки:

  • з’єднують і роз’єднують шланги тільки після закінчення подачі по­вітря (шланги перед приєднанням до інструмента продувають, а ін­струмент перед початком роботи випробовують на холостому ходу);
  • під’єднуючи шланг до інструмента, стежать за справністю різьби на штуцері і ніпелі, а приєднані шланги закріплюють стяжними хому­тиками;
  • під час перенесення інструмента не можна братися рукою за по­вітряний шланг або робочу частину;
  • не можна допускати, щоб шланги перегиналися або перехрещува­лися із шлангами газозварювальних установок та електрокабелів;
  • повітряний кран негайно перекривають, якщо виникла несправність або перерва в його роботі;
  • перед початком роботи з електроінструментом перевіряють справ­ність вимикача, заземлюючого проводу і надійність ізоляції та контактів живильних проводів;
  • підключають інструмент до лінії тільки через штепсельний розйом, не можна підключати його до оголених кінців проводів, контактів ру­бильників і пускачів;
  • працюють у гумових рукавицях і на гумових килимках; робочий інструмент (свердла, шліфувальні круги та ін.) заміню­ють тільки після відключення від силової лінії;
  • у процесі роботи, щоб запобігти перегріву, роблять перерви і періо­дично пускають електроінструмент на холостому ходу.

Механічна обробка

Чимало нещасних випадків під час механічної обробки деталей трапляється через відсутність огороджень, застосу­вання несправного інструменту і пристроїв, а також від пошкодження металевою стружкою, електричним струмом та з інших причин. Щоб запобігти травматизму, додержують таких правил.

Металообробні верстати розміщують так, щоб не було зустрічних і перехресних вантажопотоків, а обертові частини верстата не закри­вали проходи до дверей. Відстань між верстатами повинна становити 1 м, а між верстатами, стіною і колонами — не менш як 0,5 м. При цьо­му враховують максимальний виліт рухомих стволів, повзунків та ін­ших висувних частин верстатів, а також місце для майданчиків під за­готовки, готові деталі, інструмент і матеріали. Проходи і проїзди влаштовують так, щоб між транспортом, що використовується в цеху, майстерні (автокари, візки тощо), і межею робочої зони розриви ста­новили не менш як 0,2 м.

Правила безпеки праці передбачають надійне заземлення верста­тів, огородження їх приводних і передаточних механізмів (пасів, шкі­вів, ланцюгів, валів, шестерень тощо), а також обертових пристроїв та деяких різальних інструментів (фрез, наждачних кругів). Огороджувальні пристрої повинні бути міцними, жорсткими, мати просту і гладеньку форму. Зовнішню частину їх фарбують в один колір із вер­статом, а внутрішню — у червоний колір, який сигналізує про небез­пеку при відкритому або знятому огородженні.

Під час роботи на металорізальних верстатах дотримуються таких заходів безпеки:

  • надівають захисні окуляри, якщо немає захисного екрана; під час роботи з охолодною емульсією застосовують спеціальні ого­родження для захисту робітника від бризок;
  • зачищаючи деталі, не користуються напилком без ручки і не за­чищають деталі шліфувальним папером вручну;
  • забороняється зупиняти обертові деталі верстата (шпинделі, па­трони та ін.) руками, притримувати руками оброблювану деталь, пра­цювати без огороджень або знімати кожухи огороджень, застосовува­ти несправні пристрої для закріплення деталей, надівати, знімати або переводити приводні паси на ходу, залишати ключ у патроні, а інстру­мент і деталі на верстаті, працювати в рукавицях, а також без голов­ного убору (особливо з довгим волоссям);
  • у процесі роботи не можна накопичувати багато стружки на верста­ті і поблизу нього, а видаляти її слід тільки спеціальними гачками або щітками.

Ковальські роботи

Кузня повинна бути в окремому приміщенні. Вона має бути забезпечена надійною загальною прийливно-витяжною вентиляцією, а також місцевою вентиляцією над горном або нагрі­вальною піччю. Частина припливного повітря подається у вигляді по­вітряних душів для підтримування нормальних умов праці робітни­ків. Горно або нагрівальні печі розміщують так, щоб промениста теп­лота від них не потрапляла на робочі місця. Ковадло ставлять на від­стані не менш як 1 м від горна. Відстань між двома ковадлами — не менш як 3 м.

Ковальський інструмент повинен завжди бути справним. Зубила, бородки, обтяжки та інші інструменти мають бути міцно закріплені на рукоятках, а ударна поверхня їх —злегка опуклою, без тріщин і задирок. Щоб інструмент не ламався в процесі кування, перед по­чатком роботи його підігрівають до 200°С, а при нагріванні під час роботи охолоджують у воді.

При гарячому куванні деталь нагрівають до температури не ниж­че 800…850°С і в процесі кування тримають кліщами з довгими ручка­ми. Форма губок кліщів повинна відповідати розміру і формі утриму­ваної деталі і щільно прилягати до її поверхні. Щоб надійніше три­малася велика деталь, на ручки кліщів надівають кільце або скобу — вісімку.

Коваль та його підручний повинні працювати в брезентових фар­тухах з нагрудником, рукавицях і захисних окулярах. Під час куван­ня треба остерігатися бризок окалини і гарячих шматочків металу.

Заходи безпеки при зварювальних і паяльних роботах

У процесі зварювання і паяння металів виділяється промениста енергія, велика кількість різних газів і дрібного пилу, які можуть травмувати очі, дихальні органи та спричинювати серйозні отруєння всього організму робітника. Крім того, під час цих робіт можливі опі­ки й ураження електричним струмом.

Електрозварювальні і наплавочні роботи виконують в окремому вогнестійкому приміщенні, забезпеченому припливно-витяжною вен­тиляцією. Світловий потік електричної дуги в 15 тис. разів перевищує допустимі норми для незахищених очей і може призвести до серйоз­них захворювань не тільки зварника, а й осіб, що перебувають по­близу. Від променистої енергії очі та обличчя захищають шлемами і щитками із спеціальними стеклами, а на руки надівають брезентові рукавиці.

На постійних зварювальних постах і дільницях крім постійно дію­чої загальної вентиляції застосовують пересувні місцеві відсмокту- вачі забрудненого повітря. Пилогазоприймачі місцевої вентиляції встановлюють над місцем зварювання на висоті 200…300 мм. Стіни зварювального поста або дільниці фарбують у світло-сірий колір фарбою, що містить цинкове або титанове білило, які добре погли­нають ультрафіолетові промені. Поблизу дільниці розміщують про­типожежні засоби: вогнегасник, бочку з водою, відро, ящик з піском і лопатою. Легкозаймисті або горючі матеріали повинні міститися не менш як за 5 м від місця зварювання.

Щоб не дістати серйозних опіків від бризок розплавленого мета­лу, зварник і його підручний повинні працювати в рукавицях і спец­одязі з щільного брезенту. Рекомендується штани носити навипуск, куртку не заправляти під пояс штанів, зовнішні кишені закривати клапанами і працювати в головному уборі.

Паливні баки, бочки і різні резервуари з-під нафтопродуктів перед зварюванням ретельно промивають гарячим розчином каустичної со­ди, продувають парою або заповнюють випускними газами. Зварю­ють їх при відкритих пробках.

Під час електрозварювальних робіт бувають випадки ураження електричним струмом. Слід пам’ятати, що струм понад 0,05 А уже спричинює гострий біль і опіки, а струм 0,1 А може спричинити серйозну травму організму і навіть смерть. У сухих приміщеннях вважається безпечною напруга у 36 В, а в сирих — 12 В і нижче. Зварник повинен бути завжди в сухому і справному одязі, працювати в калошах або підстилати під ноги ізолюючий килимок. Забороня­ється доторкатися голими руками до струмоведучих проводів і частин зварювального обладнання. Монтажні роботи в процесі зварювання виконують тільки при виключеному струмі. Корпуси електрозварю­вальної апаратури повинні бути надійно заземлені.

При механізованих способах наплавлювання, а також при елек­тромеханічних способах обробки вживають таких самих заходів без­пеки, як і при ручному електрозварюванні. Усі роботи по встанов­ленню і зміні деталей на верстаті, а також регулювання виконують при виключеному рубильнику.

Газове зварювання

Підвищена небезпека при газозварювальних роботах зумовлена застосуванням відкритого полум’я високої темпе­ратури, виділенням шкідливих газів і наявністю горючих газів під ви­соким тиском.

Пересувні генератори для утворення ацетилену встановлюють зви­чайно на відкритих майданчиках не ближче як за 10 м від місця зва­рювання.

Забороняється встановлювати генератори в гарячих цехах, ко­тельнях, вулканізаційних, а також поблизу повітрозабірииків, вен­тиляторів, компресорів і повітродувок. Слід пам’ятати, що ацетилен вибухає в суміші з повітрям при температурі 450..500°С. Крім того, ацетилен може вибухнути при підвищенні його тиску понад 0,15 МПа. Тому перед завантажуванням і пуском ацетиленового генератора в ро­боту треба пересвідчитися в справності запобіжного пристрою.

Якщо генератор має працювати в приміщенні, то стіни роблять вогнестійкими, а дах легкий; усі електричні пристрої розміщують ззовні.

Приміщення треба освітлювати лампами, встановленими ззовні, або застосовувати вибухонебезпечну освітлювальну арматуру. По­вітрообмін у приміщенні забезпечують природною вентиляцією.

Барабани з карбідом кальцію зберігають на складах, збудованих з вогнестійких матеріалів, де не повинно бути водопроводів і опалю­вальних трубопроводів. На складі не повинно також бути електро­проводки, вимикачів, запобіжників та інших електричних пристроїв. Відкривають барабани поза складом, подалі від вогню спеціальними ножами або латунним зубилом. При цьому суворо забороняється па­лити цигарки.

Балони з киснем, ацетиленом та іншими горючими газами зберіга­ють в окремих приміщеннях або під навісом тільки у вертикальному положенні. Склади для зберігання 50 балонів споруджують на від­стані не менш як 25 м від цехів і не ближче як за 100 м від жилих будинків. Транспортують балони спеціальними візками або носилка­ми, а на автомобілях роблять спеціальні пристрої, які оберігають ба­лони від перекачування і ударів.

Спецодяг газозварника такий самий, як і електрозварника, тільки замість щитків і шлемів при газовому зварюванні користуються за­хисними окулярами із спеціальними світлофільтрами.

Приміщення для газозварювальних робіт оснащують загальною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією та засобами гасіння пожежі.

При зварюванні кольорових металів і особливо сплавів цинку, мі’ ді або свинцю треба працювати у фільтрувальному або шланговому протигазі.

Під час газозварювальних робіт забороняється:

  • відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, арматуру, вузли і деталі зварювальних установок відкритим полум’ям або нагрітими предметами — для цього використовують воду й пару;
  • користуватися відкритим вогнем на відстані ближче як 10 м від ацетиленових генераторів;
  • зберігати в зварювальних кабінах одяг, горючу рідину або інші легкозаймисті матеріали;
  • продувати ацетиленовий шланг киснем або кисневий шланг ацети­леном, взаємозамінювати їх, використовувати шланги завдовжки менш як 10 м або більш як 40 м, прокладати шланги поблизу джерел тепла й електропроводів, перекручувати їх, заламувати або затиска­ти;
  • випускати з рук включений пальник, передавати його іншій осо­бі або залишати на робочому місці.

Паяння

Паяльні роботи виконують в ізольованих приміщеннях, обладнаних загальною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією та водопроводом. Стіни на висоту до 1,5 м облицьовують кислотостій­кою плиткою. У приміщенні не можна зберігати легкозаймисті мате­ріали. Робітники повинні працювати в спецодязі (фартух з нагрудни­ком, легкі рукавиці і захисні окуляри).

Перед початком роботи треба пересвідчитися у справності засто­совуваного обладнання та інструменту: паяльників, паяльних ламп, вентиляції тощо. Дозволяється застосовувати електропаяльники з напругою не вище як 36 В.

Паливні баки і резервуари нафтопродуктів паяють тільки після ретельного промивання їх лужним розчином і продування парою.

Заходи безпеки при електрохімічних роботах

Гальванічні (електролітичні) дільниці, відділення і цехи нале­жать до категорії шкідливих виробництв, тому до розміщення їх став­лять особливі вимоги.

Електролітичні ванни та інше обладнання встановлюють на пер­шому поверсі в приміщенні, відділеному від інших цехів глухими вог­нестійкими перегородками. Приміщення повинно мати висоту не менш як 5 м. Стіни на висоту до 1,5 м облицьовують керамічною плиткою. Підлогу роблять кислото- і лугостійкою з асфальту, бетону або ке­рамічних плиток.

Приміщення обладнують надійною припливно-витяжною загаль­ною вентиляцією і витяжною місцевою вентиляцією. Місцеву венти­ляцію встановлюють у вигляді бортових відсмоктувачів від ванн і баків та, крім того, у вигляді витяжних шаф над місцями розвішу­вання.

Справність і ефективність вентиляції перевіряють не рідше одного разу в трл місяці, а вміст шкідливих парів, газів і пилу в приміщен­ні — не рідше одного разу в шість місяців.

Робітники гальванічних відділень і цехів повинні бути одягнені в халати з кислотостійкої тканини, прогумовані фартухи, гумові чо­боти, гумові рукарички і захисні окуляри. Забороняється виконувати роботи при несправній вентиляції.

Частину тіла, уражену кислотою або лугом, негайно обробляють сильним струменем води, а при значних опіках звертаються за допо­могою в медпункт.

Заходи безпеки при відновлюванні деталей полімерними матеріалами

Полімерні матеріали при нагріванні їх до температури понад 60°С виділяють шкідливі речовини. Особливо багато таких речовин виді­ляється під час приготування сумішей на основі епоксидних смол. Тривалий вплив летких речовин на організм людини при концентра­ції їх у повітрі близько 0,01…0,02 мг/л може спричинити захворюван­ня печінки, нирок і центральної нервової системи. Крім того, смоли можуть стати причиною захворювання органів травлення, дихання, подразнення слизової оболонки очей. До таких самих захворювань може призвести пил, який утворюється при обробці деталей, віднов­люваних сумішами на основі епоксидних смол. Тому всі роботи по відновленню деталей полімерними матеріалами виконують у примі­щенні, ізольованому від інших цехів і дільниць, обладнаному загаль­ною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією.

Готувати суміші на основі епоксидних смол треба у витяжній ша­фі. Не можна забруднювати ними верстаки, поверхні деталей, інстру­мент, посуд.

Перед початком роботи руки покривають спеціальною пастою. Працюють у зихисному бавовняному халаті, фартусі, нарукавниках, ковпаці і ручавичках. Треба захищати шкіру від потрапляння смол і затверднювачів. Якщо руки не змащені пастою, то через кожні дві години роботи їх слід мити теплою водою з милом, а потім змащува­ти жирною маззю на основі ланоліну, вазеліну або рициновою олією.

Під час обробки полімерних матеріалів користуються респірато­ром. Перед нанесенням покриттів з полімерних матеріалів у псевдо- розрідженому шарі обпресовуванням або іншими способами треба пе­ревірити справність обладнання на холостому ходу. Завантажують матеріал совком, готову деталь виймають спеціальним гачком або кліщами, працюють у рукавицях. Капроновий порошок, подрібнений до частинок розміром менш як 0,1 мм, застосовувати не можна, оскільки він вибухонебезпечний.

Полімерні матеріали зберігають у металевих ящиках подалі від опалювальних приладів, сушильних шаф та електродвигунів.

Контрольні запитання

  1. Яких запобіжних заходів вживають під час слюсарних робіт?
  2. Яких заходів безпеки слід вживати при механічній обробці деталей і коваль­ських роботах?
  3. Чим зумовлена небезпека при електрозварювальних роботах і яких правил безпеки слід дотримуватися?
  4. Чим зумовлена небезпека при газозварювальних роботах і які заходи безпе­ки передбачають?
  5. Яких заходів безпеки дотримуються при відновленні деталей електролітични­ми покриттями?
  6. Яких запобіжних заходів слід дотримуватися під час роботи з полімерними матеріалами?