Розмічання

Процес розмічання — це перенесення розмірів з рисунка або зразка на заготовку.

Заготовки бувають у вигляді литва, поковок та прокату різ­ного перерізу, на заготовку переносять, крім границь обробки, осі та центри отворів. Центри наносять, щоб правильно встановити свердло при свердлінні отворів, а осі — для правильної установки виробів на різних верстатах, для перевірки правильності обробки, а також під час складальних робіт.

Під час розмічання заготовки треба точно додержувати роз­мірів, які повинен мати готовий виріб.

Розмічання — це перша операція технологічного процесу об­робки деталей (виробів). На поверхню оброблюваної деталі пере­носять з рисунка або зразка розмірні лінії, що називаються рисками.

Розмічання буває площинне (на одній площині) та просторове (на кількох площинах).

Для підвищення продуктивності праці і точності розмічання застосовують розмічальні верстати, які складаються із стола з пристроями для точної установки деталі та нерухомого кернера для намічування точок.

Інструменти і пристрої для розмічання

Кутомір

Кутомір

Для розмічання застосовують рейсмуси, штангенрейсмуси, ліній­ки, кутники, кутоміри (рис. 109), штангенциркулі, рисувалки та ін­ші пристрої (розмічальні плити, призми і т. п.)

Заготовку або деталь, яку треба розмітити, встановлюють на розмі­чальній плиті (рис. 110). Розмічальна плита (ос­новний розмічальний пристрій, необхідний для точної розмітки) — це чавунна плита, яка має старанно оброблені по­верхню та ребра. Розмі­чальні плити бувають різних розмірів. Най­менший розмір 1200 X X 1200 мм.

Розмічальні плити встановлюють на міцному дерев’яному столі або фундаменті з цегли. Точність установки пе­ревіряють рівнем.

Горизонтальні риски на заготовках, встановлених на розмічаль­ній плиті, проводять рейсмусом (рис. 111), який складається з вер­тикального стояка з основою, низом якої є правйльна площина. По строку переміщується хомутик, який закріплюють на потрібній висоті спеціальним^болтом. Через хомутик проходить болт з барані- ковою гайкою. Болт може обертатися і служить для закріплення стальної голки (з загартованими прямим та зігнутим вістрями), завдяки чому кінець голки можна легко встановити на потрібній висоті над поверхнею плити. Рейсмус переміщують по перевірній плиті і вістря голки проводить на заготовці горизонтальні риски.

Розміри з масштабної лінійки переносять на заготовку цирку­лем, який має дві ніжки з вістрями (рис. 112). Одну ніжку циркуля ставлять в центр, а другою ніжкою прокреслюють дугу чи коло.

Приклад використання розмічального інструмента

Приклад використання розмічального інструмента

Щоб ніжки циркуля не збивалися при перенесенні розміру, їх закріплюють в потрібному положенні за допомогою гвинта та дуги, яка закріплена на одній ніжці і проходить через щілину в другій ніжці. Коли ніжки розсунуті на, потрібну відстань, гвинт на дузі загвинчують.

Вістря ніжок загартовані. Якщо їх зім­кнути, вони утворюють одну точку.

Коли треба виміряти вертикальний роз­мір, користуються вертикальною масштабною лінійкою (рис. 113). Лінійка закріплена вер­тикально на спеціальному стояку. Рейсмус підводять до цієї масштабної лінійки так, щоб вістря голки чи рисувалки було на потрібній поділці лінійки і потім переносять розмір на заготовку.

Для проведення рисок при розмічанні користуються рисувалкою (рис. 114). Вона ви­готовляється з стального дроту діаметром 5—6 мм. Кінці її загартовані і гостро зато­чені.

Щоб риски були чіткі та не стиралися, деталь перед розмічанням вкривають фарбою. Для цього вживають такі речовини:

  1. Звичайна суха крейда, якою натирають поверхню металу. Ця фарба дуже нетривка.
  2. Крейда, розведена у воді до гущини молока. Цю суміш кип’ятять, додають сто­лярного клею і знову кип’ятять.
  3. Розчин мідного купоросу в воді. На склянку води беруть 2—3 ложки купоросу. Від цього розчину на поверхні деталі залишається тонкий шар фарби, що має колір міді, на якому добре видно риски.
  4. Червона фарба. В чистому спирті розчиняють шелак і закрашують фуксином в червоний колір. Фарбу наносять на метал пульверизатором. Від цієї фарби утворюється міцний та тонкий червоний шар, на якому розміточні риски добре видно.
Рейсмус та Розмічальний циркуль

Рейсмус та Розмічальний циркуль

Фарбувати треба лише ті ділянки поверхні деталі чи заготовки, на яких треба прокреслювати риски. Але прокреслені навіть на пофарбованій поверхні риски швидко можуть стертися. Для того, роб лінії де стерлися, на них цаіюсять керни (заглиблення конічної форми), застосовуючи для цього розмічальний кернер (рис. 115), кінець якого заточують під кутом 45—60°. Кернери виготовляють довжиною до 100 мм і діаметром до 20 мм ß інструментальної сталі марок У7 та У8. Загартоване вістря має твердість: Rc 53-58. Кернер ставлять вістрям перпендикулярно до прокресленої риски і злегка ударяють молотком по верхній частині кернера.

Рисувалка

Рисувалка

Керни наносять на різній відстані. Чим складніші фігури, які зображають лінії, тим менша відстань між кернами. Там, де риски пересікаються, там в центрах керни наносяться обов’язково. Кола великого діаметра накреслюють розмічальним штанген­циркулем (рис. 116). Це штанга (спеціальна лінійка) з міліметро­вими поділками, на якій закріплена нерухома ніжка. По лінійці пересувається рамка з ноніусом і ніжкою. Ніжки, які закріплюють в потрібному положенні стопорними гвинтами, мають вставні голки. Ці голки легко можна переміщувати нижче чи вище, що дуже зручно для накреслювання кола на різному рівні.

Масштабний висотомір

Масштабний висотомір

Штангенрейсмус застосовують для більш точного нанесення центрів, висоти та ін. при розмічанні деталей (рис. 117).

Для нанесення на розмічуваних поверхнях вертикальних та горизонтальних рисок, а також для перевірки правильної уста­новки деталі на плиті застосовують кутники.

Кернер

Кернер

При розмічанні деталей застосовують струбцини, якими при­кріплюють деталі до призми, кутників, стола та ін.

Розмічальний штангенциркуль

Розмічальний штангенциркуль

Для побудови та вимірювання кутів користуються транспорти­ром (рис. 118 а, б, в). Універсальний транспортир (рис. 119)— це металеве кільце, на якому нанесені градусні поділки від 0 до 360°, розміром 1° в обох напрямках від нуля. Прозорий целулоїдний ва­жіль з ноніусом шарнірно з’єднаний з центром кільця. В центральний отвір вставлено кусок прозорого целулоїда, на якому геометричний центр кільця позначено двома взаємно перпендикулярними рисками.

Транспортир

Транспортир

Універсальний транспортир

Універсальний транспортир

Практика розмічання

Кутник та колокол

Кутник та колокол

Для побудови кута заданої величини транспортир треба вста­новити так, щоб його центр збігся з вершиною розмічуваного кута, а важіль був спрямований по одному з раніше накреслених сторін кута. При цьому ноніус повинен знаходитися в нульовому поло­женні. Придержуючи кільце, пересувають важіль на заданий кут, величину якого відраховують за градусною шкалою та ноніусом, прокреслюють рисувалкою вздовж ребра важеля другу сторону кута. Знявши транспортир з деталі чи заготовки, накреслену лінію з’єднують прямою з вершиною кута.

Щоб нанести центрові риски на торцях круглих виробів, засто­совують кутники-центрошукачі. Такий кутник складається з двох планок, з’єднаних між собою під кутом. Через середину кута проходить робоче ребро лінійки (рис. 120).

Зручно визначати центр та робити на кернування центрових отворів на торцях круглих виробів спеціальним пристроєм колоколом (рис. 121). Колокол ставлять на торець конусним отвором, і кернер коло­кола автоматично стає по центру деталі. Злегка ударивши молот­ком по кернеру колокола, намічають центр.

Рівень

Рівень

Вертикальне та горизонтальне положення розмічуваних поверхень деталей перевіряють за допомогою рівня (рис. 122).

Щоб зберегти розмічальну плиту від подряпин та забоїн, а також для установки заготовок нарізній висоті, підкладають домкратики (рис. 123), підкладки, призми (рис. 124), розмічальні ящики або кубики.

Розмічання роблять ще й за до­помогою шаблонів.

Шаблони — це найпростіші, при­строї, за якими виготовляють або перевіряють однорідні деталі та ви­роби при їх серійному та масовому виробництвах (рис. 125).

Розмічальні шаблони застосову­ють для розмічання деталей, які ча­сто зустрічаються у виробництві і форма яких не підлягає зміні.

Шаблони виготовляють з листової сталі завтовшки до 4 мм. Розмічання за шаблоном має велику перевагу перед розмічанням іншими інструмен­тами; воно значно спрощує та при­скорює роботу.

Приклад. Розмічання квадрата на торці вала.

Знаходять центр вала і кернером наносять заглиблення.. З центра на торці накреслюють цирку­лем коло, радіус якого дорівнює половині сторони квадрата. Після цього вал встановлюють вертикально і рейсмусом накреслюють квадрат так, щоб його сторони дотикалися до на­кресленого раніше кола. На рисках кернером наносять за­глиблення.

Домкратики для розмічання

Домкратики для розмічання

Для розмічання пустоті­лих валів в отвори їх щільно вставляють дерев’яну пробку або пластинку з м’якого ме­талу і знаходять центр, після чого розмітка провадиться звичайним способом.

Механізація розмічання

Операції по розмічанню мало механізовані. Зняття, установка і перестановка розмічуваних важких деталей провадиться за допо­могою різних підйомно-транспортних пристроїв та механізмів.

Шаблон для розмічання гайкового ключа

Шаблон для розмічання гайкового ключа

Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосо­вують механічні і електричні кернери, що звільняє розмітчиків від потреби ударяти молотком по кернеру під час накернення. Поряд з механізованими інструментами розмітчик застосовує різні пристрої.

Призми-для-розмічання

Призми-для-розмічання

Механічний кернер (рис. 126) зручний тим, що замість удара, необхідного для накернення, досить легкого натиску рукою на його верхню частину. Механічний кернер складається з корпусу 1 на верхню частину якого нагвинчена упорна гайка 2. В корпус входить стержень 3 з загартованим наконечником 4, призначеним для нане­сення дрібних заглиблень на розмічуваній поверхні. Перед накерненням кернер встановлюють вертикально. При натискуванні рукою на упорну гайку, корпус разом з гайкою і напрямною втулкою 5 опускається вниз, а пружини 6 і 7 при цьому стискаються; сухарик 5, притиснутий зубом до внутрішньої поверхні корпусу за допо­могою пружини 9, піднімається вгору. Коли сухарик попаде на точку а у де внутрішній діаметр корпусу зменшується, він відійде до центра і хвостовик стержня 3 заскочить в отвір його, повзун 10 при цьому звільнюється і під дією стисненої пружини 6 ударяє по стержню 3, провадячи накернення. Пружина 7 після удару приводить стержень та інші деталі механізму у вихідне положення. За допомогою гайки 2 можна здійснити різну затяжку пружини 6. Цим регулюється сила удару механічного кернера.

Механічний кернер

Механічний кернер

Електричний кернер (рис. 127) складається з корпусу 1, всере­дині якого міститься ебонітова котушка 2, що має обмотку з лако­ваного дроту 3. Робота електричного кернера заснована на тому, що залізний сердечник втягується в електромагнітну котушку, тобто на прин­ципі соленоїда. Два латунних штифти 4 запресовані в нижній кінець котушки 2. До одного з них припаяний кінець проводу, що йде від котушки, а до другого — провід 6, що йде від розетки 5. Цей провід призна­чений для живлення кернера електроенергією. Розетку легко з’єдну­вати і роз’єднувати з вилкою корпусу. З зовнішнього боку корпусу прокладені підвідні проводи від розетки до нижніх контактів, які захищені латунним кожухом 7 Зовнішній діаметр кернера 20 мм, загальна довжина разом з розеткою — 165 мм, діаметр кернера — 6 мм.

Електричний кернер

Електричний кернер

Накернення електричним кернером провадиться так: кернер тримають правою рукою, а розмічувану деталь притримують лівою. Кернер встановлюється вертикально і на нього легко натискують пальцями. При цьому наконечник 8 з латунною шайбою 9, яка лежить на ебонітовій шайбі10, піднімається. Шайба 9 дотикається до штифтів 4, і електричне коло замикається. Проходячи через котушку 2, струм створює магнітне поле, яке втягує сердечник 11 в котушку, вдаряє ним у кінець стального наконечника кернера 5, який і провадить накернення.

Коли кернер відривається від поверхні розмічуваної деталі, пружина 72 повертає на місце наконечник 8 з шайбою 9, електричне коло розмикається, а сердечник повертається пружиною 13 у ви­хідне положення.

Поворотна плита. Електромагнітна поворотна плита застосо­вується для установки деталі при розмічанні. Вона сприяє підви­щенню продуктивності розмічання, особливо в серійному виробни­цтві. Застосування електромагнітної плити дозволяє прискорити процес розмічання.

Шарнірна плита для розмічання

Шарнірна плита для розмічання

Шарнірна плита (рис. 128) служить для розмічання деталей під заданим кутом. Застосування шарнірної плити виключає по­требу в підкладках, які застосовуються для розмічання деталей під заданим кутом і на підбір, установку та закріплення яких ви­трачається багато часу. Шарнірна плита складається з двох плит: верхньої 1 і нижньої 2у з’єднаних шарнірно. При розмічанні плиту 1 встановлюють під заданим кутом і закріплюють у стояках З за допомогою гвинтів 4. На плиті 1 прикріплена планка 5, в яку упирається розмічувана деталь. Застосування шарнірної плити вигідне при розмічанні однакових деталей, оскільки вона встано­влюється при цьому один раз на всю партію.

Ділильна головка (рис. 129) призначається для розмічання дета­лей різноманітної форми, які можна затиснути в трикулачковий патрон.

Ділильна головка скла­дається з корпусу при­кріпленого до підставки 2. В корпусі встановлені бронзові підшипники для шпинделя 3, на передньому кінці якого прикріплені ділильний диск 4 і самоцентруючий патрон 5. На ділильному диску рівно­мірно розташовані 24 отво­ри з запресованими в них втулками. На диску нане­сено 360 поділок.

Ділильна головка для розмічання

Ділильна головка для розмічання

До корпусу ділильної головки прикріплено сто­як б з індексним пальцем 7, притиснутим до ділильного диска за допомогою пружини 9. При фіксації нижнього положення деталі, затисненої у самоцентруючий патрон, індексний палець входить в один з отворів ділильного диска. З втулки він виводиться поворотом важеля 8. До стояка пригвинчений покажчик з нульовою рискою. Патрон повертається вручну на потрібний кут. Для усунення зазора, який може негативно позначитися на точності розмічання, шпиндель після установки затискується гвинтом 10.

Запитання для повторення

  1. Що таке розмічання?
  2. Які інструменти та пристрої застосовують для розмічання?
  3. Яким інструментом наносять риски на заготовках?
  4. Для чого фарбують поверхню заготовки?
  5. Для чого при розмічанні набивають керни?
  6. Як виконується розмічання за шаблоном?
  7. Як виконують розмічання пустотілих деталей?
  8. Які механізми застосовують для механізації розмічання?