Стальне литво

Сталь має значно гірші ливарні властивості, ніж.чавун, і вона гірше заповнює ливарні форми. Стальні відливки застосовують для виготовлення відповідальних деталей в машинобудуванні, бо порівняно з чавунними відливками та іншими видами литва, вони мають значно вищу міцність та в’язкість. їх виготовляють в сухих або вогких формах. Коли вогка форма не забезпечує потрібної га­зопроникності та міцності, застосовують суху форму.

Формувальна суміш для стального литва повинна мати високу вогнетривкість та добру піддатливість. Плавлення сталі для зали­вання форм провадять у мартенівських та електричних печах або в конверторах. Для відливки фасонного стального литва застосо­вують вуглецеві та леговані сталі. Найчастіше стальне фасонне литво виплавляють із сталі з вмістом вуглецю 0,2—0,3%.

 

Литво із сплавів кольорових металів

 

Для литва із сплавів кольорових металів переважно застосо­вують сплави міді (латунь та бронзу) та сплави легких металів — алюмінію та магнію. Плавлення сплавів міді провадиться в дугових електропечах, що мають стальний сердечник, та в полуменевих печах. Алюмінійові та магнійові сплави розплавляють в спеціаль­них ванних електропечах.

Розрізняють два види литва з сплавів кольорових металів: заготовче і фасонне. Заготовче литво виготовляється виливанням у металеві виливниці або в металеві форми (кокілі) під тиском та відцентровим литтям. Відлиті таким способом відливки не потре­бують дальшої обробки.

 

Заливання форм, вибивання та очищання литва

 

Розплавлений чавун з електропечей або з вагранок випускають спершу в ківш. Щоб чавун менше охолоджувався, на ковшах є кришки» Для розливання сталі застосовують стопорні ковші.

Коли злитки затверднуть та охолонуть, їх вибивають з форм, від чого останні руйнуються. Стержні вибивають вручну або пнев­матичними молотками. Поверхню злитків очищають від решток формувальних та стержневих сумішей у барабанах або за до­помогою роздрібнювальноструминних та піскоструминних меха­нізмів.

 

Брак у виливках та боротьба з ним

 

Брак при литті головним чином буває такий: раковини, тріщини, короблення, відбілення та спай.

Раковини бувають земляні, газові, усадочні та шлакові.

Земля­ні раковини  — це закриті або відкриті порожнини, заповнені фор­мувальною сумішшю.

Газові раковини — закриті (внутрішні) або відкриті (зовнішні)— виникають від поганої газопроникності фор­ми (від великого вмісту газу в металі).

Усадочні раковини — це порожнини, які виникають від надмірно високої температури вили­ваного металу, що збільшує усадку.

Шлакові раковини — це порож­нини, заповнені шлаком, які утворюються при низькій температу­рі та поганій рідкотекучості металу, що заважає відокремленню шлаку.

Тріщини виникають внаслідок неправильного складу форму­вальних чи стержневих сумішей або від надмірної щільності наби­вання форми, а також від заливання надмірно гарячого металу.

Короблення виникає під впливом усадки, від нерівномірного охолодження, причому змінюються форми та розміри відливки.

Такі покороблені відливки, виправляють за допомогою преса, молота та інших способів.

Відбілення — це явище, при якому у відливках з поверхні на певну глибину спостерігається білий злом. Такі відливки дуже тверді і погано піддаються механічній обробці. Відбілення вини­кає від швидкого охолодження чавуну в формі; виправляють такий брак за допомогою відпалення.

Спай утворюється, коли струмені металу не з’єднуються і утво­рюють заглиблені щілини з заокругленими краями.

Якщо застосовувати справне устаткування, правильну техно­логію процесу відливки та високоякісні матеріали, можна запо­бігти виникненню всіх цих видів браку.

Запитання для повторення

 

  • На які види поділяється литво із сплавів кольорових металів?
  • Як заливають форми та очищають литво?
  • Від чого виникають тріщини та раковини у відливках?